Нещодавно працівники рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали трагічну звістку. Боронячи Україну, загинув їхній колега, машиніст млинів Дмитро Квасневський.

Авто рушає з місця у кар’єр, як-то кажуть, і що дивує зразу – у кабіні практично не чути ні звука потужного двигуна, ні шуму коліс, бо кабіна має неперевершену шумоізоляцію. Машина рухається так плавно, ніби їдемо у легковику накатаним шосе. Тобто амортизація відмінна. Водійське крісло має свою систему амортизації, тож за словами Івана, він не відчуває якихось значних струсів навіть на найскладніших ділянках дороги.

Авто рушає з місця у кар’єр, як-то кажуть, і що дивує зразу – у кабіні практично не чути ні звука потужного двигуна, ні шуму коліс, бо кабіна має неперевершену шумоізоляцію. Машина рухається так плавно, ніби їдемо у легковику накатаним шосе. Тобто амортизація відмінна. Водійське крісло має свою систему амортизації, тож за словами Івана, він не відчуває якихось значних струсів навіть на найскладніших ділянках дороги.

35 років керує технологічною бригадою рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту старший майстер технологічної дільниці Валерій Загородній. Його бригада – одна з найкращих на РЗФ-2. Взаємодія у бригаді ґрунтується на взаємній повазі, звідси й результати. Спокійний, врівноважений, дає чіткі, адекватні завдання, може налаштувати на роботу, справедливий. Так говорять про нього колеги. Вони ж і попросили розповісти про свого майстра.

Такі фільтри використовуються для зневоднення залізорудного концентрату. Це основне устаткування, стабільна робота якого є невіддільною частиною виробництва концентрату – нашого стратегічного продукту, значення якого в умовах повномасштабного вторгнення ще більш зросло. Залізну руду спочатку подрібнюють у млинах, потім збагачують за допомогою сепараторів. Перед збагаченням до руди додають воду, отримуючи пульпу, бо цього вимагає процес сепарації. А після сепарації отриманий концентрат треба відділити від води. Для цього й використовують величезні вакуум-фільтри.

До роботи у гірничому департаменті повернувся капітально відремонтований тепловоз потужністю 1200 кінських сил.
Як розповів в.о. начальника локомотивної служби управління залізничного транспорту ГД Артем Дерев’янко, на одному з вітчизняних ремонтних заводів наш локомотив довели до нового рівня з точки зору продуктивності, економності, а головне – безпеки для людей, які на ньому працюють. Замінили та вдосконалили практично все. На моє запитання: «А що ж залишилося від тепловоза, який відправляли на ремонт?», Артем з усмішкою відповів: «Спогади».

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У багатьох цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» конвеєрний транспорт є основним. Наприклад, дробильна фабрика № 4 гірничого департаменту має майже два кілометри конвеєрів. Конвеєри мають обертові та рухомі частини, і робота на них супроводжується одразу кількома ризиками-вбивцями, визначеними у корпорації. Тож не дивно, що саме цю фабрику вибрали для демонстрації руйнівного впливу конвеєра на людський організм внаслідок порушення працівниками правил безпеки.

Предмети на голову-кавун скидали з риштувань висотою 8 метрів, які зазвичай використовуються для робіт на висоті. А щоб предмети потрапляли точно в ціль, використали направляючу трубу, під якою і виставили кавуна в касці. У трубу запускали різні предмети: стограмову гайку, чотиристаграмову шайбу, болт із гайкою на пів кілограма, металеві кулі вагою від одного до майже трьох кілограмів і навіть слюсарний ключ. Це було захопливо! Перед кожним скиданням предмета глядачі – працівники ГД та департаменту з ОП та ПБ – затамувавши подих, чекали, які ж будуть наслідки. А найефектнішим моментом був розліт шматків соковитої м’якоті, коли на кавун без каски впала шайба. Куди вже наочніше?

Михайло з другом Толіком пішли записуватися на курси помічників машиністів тепловозу. Але хлопці запізнилися, групи вже набрали. «А якщо ми у вас на подвір’ї навчального комплексу посадимо сад?» – здивував викладачку Михайло. Сказано – зроблено. З миролюбівського розсадника хлопці привезли дерева, і незабаром вони вже прикрашали пустир. Така зелена акція дала результат, Михайло вивчився і став помічником машиніста.