«Гості прийшли, подарунки принесли», – миттєво ширилося гімназією № 98, тільки на поріг завітали з новорічними поздоровленнями та солодкими сюрпризами давні друзі дітей – працівники гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У Палаці культури знов гамірно, чутно дитячий сміх. Завдяки нашим захисникам дітки металургів, гірників та коксохіміків мають змогу святкувати. А організували новорічно-різдвяну виставу працівники корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом зі співробітниками нашого палацу культури та за допомоги учасників «Нової фабрики» та інших молодіжних проєктів підприємства. П’ять веселих днів – п’ять вистав.

Цю пізнавально-розважальну пригоду для криворізьких школярів підготувала команда відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» за підтримки підприємства, у межах довгострокової програми розвитку та залучення молоді до технічних професій.

Насоси – це важливі елементи технологічного процесу зі збагачення залізної руди та виробництва залізорудного концентрату. Потреба у їх ремонті та виготовленні висока, тому до цих процесів доєдналися працівники ЛМЗ. І ось перший насос вже готовий. Він у роботі, і за словами начальника РЗФ-1 Олександра Дениска поки що його якість нарікань не викликає.

Новорічні, різдвяні свята у кожної людини асоціюються зі своїм, особистим, радісним, смачним, теплим. З веселощами або родинним затишком. Холодцем, олів’є, цукерками чи мандаринами. А може з шаурмою? Колядками, щедрівками, новорічними телешоу. Але напевно кожен разом з тим вважає символом свят ще й уквітчану різдвяну ялинку з вогниками, які радісно блимають, даруючи відчуття щастя, та святкову ілюмінацію.

Сьогодні була непроста зміна. Оксана приїхала додому. Він зустрічав її на порозі, як завжди, її генерал. Оксана усміхнулася і поклала зморену руку йому на голову. Потім рука опустилася на спину, а далі – пухнастий хвостик. Котик радісно та ніжно мурчав свою вітальну пісеньку.

Олександр впевнено підійшов до дверей і приклав пальця до біометричного зчитувача. Електроніка «думала» недовго – двері миттєво відчинилися. Олександр – не банківський працівник, який хоче потрапити до сховища золотих злитків і не агент, що проникнув до офісу секретної спецслужби

У ремонтному цеху гірничого департаменту з’явився новий козловий кран, використання якого зробило переміщення вантажів безпечнішим.

«Нас тоді залишилося небагато. Початок великої війни. Дехто з хлопців зразу пішов до військкоматів. Хтось виїхав з міста тощо. Над креслениками шандорів ми працювали не до 16:45, а поки не зробимо. Багато інформації отримували телефоном, бо кожного разу виїжджати на місце просто не було часу. Наша команда впоралася, що можна ще додати?»

Цей підрозділ, колектив якого добуває залізну руду та збагачує її, виробляючи залізорудний концентрат, не припиняв роботу навіть у найскладніші часи на початку повномасштабного вторгнення. Департамент працює, розвивається, попри всі виклики сьогодення, і має амбіційні плани на майбутнє.