Ельвіра Меньшикова прийшла до цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту стажеркою. Прийшла на рік, а вже працює два десятки років.

«Мені завжди були ближчими точні науки, тому я пішла вчитися до технічного університету, – почала Ельвіра. – Ми, жінки, любимо затишок та тепло, може тому мене інтуїтивно потягло на теплоенергетичний фах. На стажуванні в ЦТВ мене зустріли тепло. А за рік я вирішила, що залишусь тут. Після кабінетної практики я стала слюсарем-ремонтником. Багато чого вчилася на практиці, багато що підказували старші колеги».

Потім Ельвіра перевелася інженеркою. Оскільки у 2005 році підприємство стало частиною всесвітньої корпорації, почався перехід на нові стандарти, і Ельвіра брала в цьому безпосередню участь.

«Тривала цікава робота, цех змінювався, і ми разом з ним, – згадує Ельвіра. – Устаткування модернізувалося, ми працювали над проєктами змін. Поступово змінювалося ставлення до охорони праці, покращувалися умови праці. Впроваджувалась автоматизація. Зараз багато параметрів ми бачимо на моніторах. А це значить, що можна швидко відреагувати на відхилення від норми. А потім я стала механіком з планово-попереджувальних ремонтів.

Зараз Ельвіра Меньшикова – механік з кранового господарства, змащення та малої механізації. Вона не уявляє своє життя без рідного цеху, без колег.

«Наш цех – кровоносна система департаменту. Називаємося цехом технологічного водопостачання, але забезпечуємо споживачів і питною водою, і стисненим повітрям, теплоносієм тощо. Сотні кілометрів трубопроводів, тисячі одиниць запірної арматури – все це має працювати без аварій, бо виробництво концентрату стане. Нас стало менше, ми стали згуртованішими, – каже Ельвіра. – Працюємо злагоджено, як єдиний механізм, кожен на своєму місці, але на загальний результат. Я оптимістка, тому впевнена, що все зміниться на краще».