Наші люди

Енергія нових можливостей
Лише завдяки власним зусиллям, плани стають реальністю. Такою є життєва позиція Віталія Руденко, який нещодавно приєднався до команди амбасадорів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Від мрії до дії
Маєш мету? Досягай! Хочеш змін? Дій! Таких принципів у своєму житті дотримується амбасадорка підприємства, машиністка крана фасоносталеливарного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» Вікторія Нечепуренко.

Локомотив без стереотипів
У 2025 році на підприємстві вперше почали працевлаштовувати та навчати дівчат на професію «Помічник машиніста тепловоза». Це професія , у якій історично раніше працювали виключно чоловіки. Але сьогодення підштовхує нас до нових рішень і «АрселорМіттал Кривий Ріг» відкрило двері для жінок, які готові освоїти цю відповідальну роботу.

Людина року та її барабани
Сьогодні була непроста зміна. Оксана приїхала додому. Він зустрічав її на порозі, як завжди, її генерал. Оксана усміхнулася і поклала зморену руку йому на голову. Потім рука опустилася на спину, а далі – пухнастий хвостик. Котик радісно та ніжно мурчав свою вітальну пісеньку.

Спорт без «відмазок», або чемпіон працює поруч
Пік фізичної форми припав на 2019 рік. Саме у тому році він став чемпіоном України, а потім ще й виграв Кубок України з рекордними для себе 250 кілограмами, хоча сам тоді важив менш ніж 95.

Дорога з війни
У січні 2024 року він знов повернувся за свій пульт, у своє крісло машиніста дистрибутора, змінивши військову форму, яку вдягнув на початку березня 2022 року, на спецодяг металурга «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Нагорода за шандори та «соточка» на… велосипеді
«Нас тоді залишилося небагато. Початок великої війни. Дехто з хлопців зразу пішов до військкоматів. Хтось виїхав з міста тощо. Над креслениками шандорів ми працювали не до 16:45, а поки не зробимо. Багато інформації отримували телефоном, бо кожного разу виїжджати на місце просто не було часу. Наша команда впоралася, що можна ще додати?»

Походи з Барні та грибами
«Туристів серед рідних, близьких, друзів у мене раніше не було. Навпаки, коли я у голос мріяла про похід, всі з оточення знизували плечима: «Нащо воно тобі? Їздь собі на море, плавай, смажся на сонечку». Мені не дуже заходив той «тюленячий» відпочинок».


