Вибух і знову сирена. Люди на зупинці «Третя дільниця» спустилися до підземного переходу. Серед значної кількості народу особливо виділялася група до 30 людей, які зібралися разом і щось уважно слухали, зосереджено дивилися на якийсь плакат, жваво спілкувалися. Перехожі підходили, цікавилися і розуміли, що тут, посеред підземного переходу тривають заняття.

Впродовж останніх десятиліть рівень автоматизації в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» злетів на кілька левелів вгору. Зараз ми маємо високоавтоматизований конвертерний цех з машинами безперервного лиття заготовок, реконструйований і з новими системами автоматизації прокатний стан ДС 250-4, нашпигований сенсорами, контролерами та іншим подібним устаткуванням комплекс коксових батарей №№ 5,6. І цей перелік можна продовжувати. Автоматизація на виробництві – це безпека, якість, продуктивність та економність. Олександр Бойченко брав безпосередню участь в автоматизаційному прориві на підприємстві.

Забезпечити безперебійну роботу електрообладнання цеху водопостачання – це головне завдання електрика цеху Валентина Куберського. За плідну роботу у тяжкі воєнні часи та під час блекаутів, активну громадську позицію та з нагоди 90-річчя нашого підприємства Валентин отримав почесну нагороду «Сталь».

У дитинстві Марина мріяла стати машиністкою локомотива. Машиністом працював її тато. Вона з гумором згадує, що у знайомих були авто, а у їхньої родини – цілий локомотив, на якому навіть їздили до лісу по ягоди та гриби. Тому ніким, крім машиніста, дівчинка себе не уявляла. Але тато заперечував: жінок-машиністів не буває. Тож коли настав час вступати до вишу, знайшли компроміс. Автомобілебудування виявилося непоганою альтернативою. І ось п’ять років навчання промайнули, і у 1986 році новоспечена інженерка прямує до Кривого Рогу.

Прийшов до залізничного цеху № 2 на практику і залишився працювати тут на 24 роки. Рівно стільки слюсар з ремонту рухомого складу, а зараз в.о.майстра зміни Максим Акімов займається ремонтом локомотивів у ЗЦ № 2. Його головне завдання – щоб тепловози виходили на колії підприємства технічно здоровими та працювали безперебійно.

Зараз Сергій – провідний інженер департаменту з охорони праці та промислової безпеки. Раніше він більш ніж 20 років пропрацював у монтажно-ремонтному цеху (МРЦ) нашого підприємства. А ще раніше будував житлові будинки у зараз, на жаль, окупованій Новій Каховці. Цей величезний досвід допомагає Сергієві успішно навчати працівників підрядних організацій та наших цехів безпечним способам і методам виконання робіт на висоті.

Провідного інженера-технолога ремонтно-механічного цеху № 3 Ливарно-механічного заводу Бориса Климка нагороджено почесною відзнакою «Честь та гордість ЛМЗ». Технолог майстерно розробляє маршрути «народження» або відновлення найскладніших деталей та вузлів в РМЦ-3. Його досвід у конструкторській справі нараховує не один десяток років.

Тільки після такого «загартування» засоби індивідуального захисту вважаються безпечними та можуть використовуватися у роботі.

Старший майстер модельно-будівельної дільниці фасонночавуноливарного цеху Сергій Іванюк очолює команду, яка сьогодні нараховує 10 чоловіків разом з ним. А ще декілька років тому в ній було 52 людини. Менше стало фахівців через війну, відтік кадрів за різних причин, але завдань та випробувань не зменшилося.

В скарбниці бригадира, формувальника фасонносталеливарного цеху Євгена Юрченка вже чимало відзнак, але нагорода«Честь та гордість ЛМЗ» – найпочесніша. Це вдячність не лише за багаторічну працю формувальника, а й за його майстерність та відданість улюбленій справі.