Як виробник сталі, що працює в Україні в умовах повномасштабної війни, я щиро вірю в чесний діалог і справедливі правила.

З 1 січня 2026 року CBAM (Механізм вуглецевого коригування імпорту) трансформується від щоквартальної звітності у реальний вуглецевий податок. Я хочу бути відвертим: сам по собі CBAM не є проблемою. Це легітимний і в довгостроковій перспективі необхідний механізм захисту інвестицій, здійснених компаніями ЄС, та регулювання вуглецевомісткого імпорту. Одного дня, коли Україна стане членом ЄС і працюватиме в однакових умовах, CBAM також матиме сенс і для нас.

Проблема полягає в тому, як CBAM застосовується до України сьогодні. У грудні 2025 року Європейська комісія відмовила українським виробникам сталі у будь-яких винятках або перехідному періоді, попри триваючу повномасштабну війну. Йдеться про виняток, який обговорювався протягом багатьох місяців. Рішення було засноване на припущеннях, що вплив на Україну буде мінімальним. З нашої точки зору, ці припущення є глибоко хибними.

Українські металурги працюють в надзвичайних умовах: постійні безпекові ризики, зруйнована інфраструктура, порушена логістика, відсутність доступу до фінансування та відсутність реальної можливості інвестувати в декарбонізацію через величезні додаткові витрати, необхідні для підтримання активів в робочому стані під ракетними та артилерійськими обстрілами. Ставитися до українських виробників так, ніби вони працюють у мирній Європі, означає ігнорувати цю реальність, і це призведе до знищення галузі, яка залишається критично важливою для виживання країни під час війни та після неї.

За оцінками GMK Center, CBAM може коштувати Україні до 5 млрд доларів експортних втрат протягом п’яти років. Металургія та гірничодобувна галузь забезпечують 7% ВВП, 15% експорту та 30% вантажообігу залізничного і портового транспорту. Це не абстрактні цифри — це робочі місця, громади та економічна стійкість. Шкода, що такі показники навіть не були враховані європейськими ухвалювачами рішень, попри постійні гасла на кшталт «Підтримаємо Україну» або «Ми вас не залишимо».

Для «АрселорМіттал Кривий Ріг» CBAM означає додаткову вартість доступу на ринок ЄС у розмірі 60–90 доларів США за тонну. Навіть з урахуванням того, що платежі будуть відтерміновані до 2027 року, ринок відреагував негайно, і наші європейські клієнти зупинили всі замовлення. Ми витратили три роки на формування наших позицій у Європі як заміну інших ринків, втрачених через війну, і внаслідок цього рішення експорт 1,25 млн тонн, запланований на 2026 рік — майже половина нашого річного виробництва — не відбудеться.

Зіткнувшись із цією реальністю, маючи НУЛЬ замовлень з Європи в нашому портфелі, як перший крок ми з великим жалем змушені негайно скоротити виробництво доменних печей до технологічного мінімуму. Якщо нічого не зміниться, наступним кроком стане зупинка доменних печей. Робота лише однією доменною піччю настільки збільшить наші витрати, що зробить фінансову життєздатність неможливою.

Робота на мінімальному рівні виробництва спричинить ланцюгову реакцію зупинки частини передільних виробничих потужностей, простою частини персоналу, а собівартість продукції зросте ще більше. Це відбувається на тлі найвищих цін на електроенергію в Європі та триваючих воєнних збитків, попри понад 1 млрд доларів підтримки з боку нашої материнської компанії. Нам терміново потрібна підтримка уряду України у вигляді справедливо регульованої ціни на енергоносії.

Ми не виступаємо проти CBAM. Ми вимагаємо справедливого ставлення, а це рішення не є справедливим. Без щонайменше трирічного пільгового або перехідного періоду Україна втратить ядро своєї металургійної промисловості та перетвориться на сировинний придаток ЄС (або, можливо, саме в цьому і полягає мета ЄС). Це точно не виглядає як солідарність із країною, що перебуває у стані війни.


З повагою,

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»