Слово «кантувати» прийшло до нас з німецької мови. Ну не все слово, а лише корінь. А дехто взагалі зв’язує його походження з прізвищем німецького філософа Канта. Українською воно несе в собі багато значень – обшивати, облямовувати, перевертати вантаж при переміщенні, обтісувати по краях дошку, брус тощо. У коксохіміків воно має свій унікальний сенс. Коксові батареї мають кантувальний пристрій. Але він не обшиває, не обтісує і не перевертає, він змінює потоки коксового газу, повітря та продуктів згоряння вугільної шихти, захищаючи батарею від нерівномірного нагріву та можливого руйнування.

«Якщо періодично не перемикати потоки, то батарея працюватиме недовго. Вона почне руйнуватися внаслідок нерівномірного нагріву, – пояснює старший майстер виробничої дільниці газового господарства Андрій Золотарьов. – Перепад температур є руйнівним. А робота кантувального пристрою забезпечує рівномірність нагрівання і, відповідно, нормальне функціонування батареї. Перемикання здійснюється кожні 20 хвилин за допомогою гідравлічної системи, тиск оливи в якій нагнітає маслостанція. Донедавна маслостанція коксової батареї № 4 була у ненайкращому стані, тож працювала нестабільно, що впливало на роботу всієї батареї. Розкладання затрат за методологією Виробництва світового класу WCM показало, що маслостанція є однією з найпроблемніших компонентів обладнання батареї, тому її було взято в автономне обслуговування».

Андрій зізнався, що раніше під час роботи маслостанції було багато витоків оливи, що вимагало її доливання у систему, а відповідно, додаткових витрат. Самі ж витоки несли небезпеку. Технічна олива – це по-перше, слизько, можна впасти й травмуватися, а по-друге, це легкозаймистий матеріал, що несе додаткові загрози й без того пожежонебезпечному виробництву. Тож витоки усунули, замінили прокладки на запірній арматурі, забруднені місця вичистили. Виявили аномалії устаткування, все відремонтували та привели маслостанцію до базового стану.

Андрій зізнався, що раніше під час роботи маслостанції було багато витоків оливи, що вимагало її доливання у систему, а відповідно, додаткових витрат. Самі ж витоки несли небезпеку. Технічна олива – це по-перше, слизько, можна впасти й травмуватися, а по-друге, це легкозаймистий матеріал, що несе додаткові загрози й без того пожежонебезпечному виробництву. Тож витоки усунули, замінили прокладки на запірній арматурі, забруднені місця вичистили. Виявили аномалії устаткування, все відремонтували та привели маслостанцію до базового стану.

«Також ми покращили умови праці людей, які обслуговують маслостанцію, – продовжив Андрій Золотарьов. – Стіни побілили наші дівчата. Також було замінено освітлення. Тепер ми маємо потужні та економні LED-лампи, які дозволяють працювати безпечно, у комфортних умовах оглядати, очищати маслостанцію. А для чищення від оливи, бруду, пилу у важкодоступних місцях, було виготовлено спеціальний шкребок. Також у планах – покращити вентиляцію. Тож позитив від впровадження автономного обслуговування очевидний. Обслуговувати устаткування стало безпечніше і комфортніше. Ми не втрачаємо оливу, бо усунули її витоки, а також впорядкували її зберігання. А устаткування за два місяці, протягом яких ми відстежуємо його роботу, не ламається. Сподіваємося, що так надалі й буде, підтримуватимемо маслостанцію в базовому стані».

Обслуговують маслостанцію: кабінники-кантувальники та газівники коксових печей. Газівник Олександр Теслюк веде технологічний процес, виконує ще багато функцій, серед яких і догляд за маслостанцією. «Ну зараз навіть заходити у приміщення маслостанції стало набагато приємніше, – Добре, що ми все довели до ладу. Лідером нашої команди, який нас надихав, був майстер Олександр Кононенко. Обслуговування станції стало простішим. Воно займає менше часу, а значить я можу присвятити себе іншій своїй роботі. Ми зробили добру справу, яка дозволяє працювати у кращих, безпечніших умовах».