Разом з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук вчимося розпізнавати хитрощі мозку та протидіяти ним.

Самосаботаж

Неділя 19:00: «Все, з понеділка починаю бігати, правильно харчуватися, ніяких перекусів, почну «качатися». Неділя 23:00: «Вітаю тебе, холодильник». Понеділок 7:00: «Все заплановане відкладаю на вихідні, з ранку треба збиратися на роботу, не вставати ж мені о п’ятій ранку?».

Знайома ситуація? Є варіанти. Ми мріємо про зміни, шукаємо ідеальний час для їх втілення, але в результаті самі ж не виконуємо їх, відкладаючи здійснення запланованого, омріяного на потім. Зрештою ми залишаємось там, де були, вперед у справах не просуваємося.

Чому так відбувається? Це погано, чи нормально? – пояснює психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

«Це не слабкість і не лінь, а так званий самосаботаж – добре налаштований захисний механізм мозку, головна мета якого – забезпечити виживання, – розповідає Олена. – Будь-які зміни, навіть якщо вони позитивні, сприймаються мозком як потенційна загроза. А все тому, що зміни вимагають виходу людини із зони комфорту, а це  – невідомість, ризики, стрес. Мозок прагне зберегти стабільність, і тому запускає програму опору: сумніви, страх, вигадані перешкоди тощо. Трапляється парадокс: ми щиро хочемо чогось нового, але несвідомо робимо все, щоб цього не досягти».

Як зламати самосаботаж? Головне правило: діяти до того, як з’являться сумніви, радить психологиня. Користуйтеся принципом «двох хвилин», виконуйте завдання просто зараз.

Допомагає і метод «п’яти секунд». Треба запускати зворотний рахунок: 5, 4, 3, 2, 1, і починати діяти, не даючи мозку шансу на самосаботаж.

Робіть потрібну справу навіть тоді, якщо вам страшенно не хочеться. Не вдається робити все одразу, здійснюйте все «по шматочках». Напевне кожен знає це відчуття, головне почати, а далі все йде, наче по маслу.

День лінощів 20 серпня, а не кожен день

Чи знайомі вам подібні ситуації: треба прибрати квартиру, а в голові «може ще серійку фільму?», або «чогось раптово чаю захотілося, і перекусити». А думки: «зараз, додивлюсь стрічку новин, це ж важливо, і потім одразу складатиму звіт. Скільки в мене є часу до останнього терміну?».

«Це прояви прокрастинації – так у психології називається звичка відкладати виконання важливих завдань, бажання замінювати їх на менш важливі або приємніші, – продовжує психологиня. – За дослідженням професора психології Джозефа Феррарі, близько 20 відсотків дорослого населення є прокрастинаторами, серед них, до речі, багато школярів та студентів. Такі люди добре розуміють, що відтерміновування завдання може мати негативні наслідки, але все одно «тягнуть» до останнього, ризикуючи зірвати важливу справу, а потім, коли настає час пік – тривога зростає, і людина робить все швидко, і у стресі».

Справжня причина такої поведінки знову ж, захована у нашому мозку. Він, як досвідчений регулювальник на дорозі, керує нашими емоціями. Якщо бачить, що завдання викликає у нас якийсь «напряг», миттєво, в автоматичному режимі перемикає нас на щось приємне: соцмережі, їжу, серіали тощо.

Щоб не піддаватися цим спокусам, не потрапляти у замкнене коло проблем, які неодмінно виникатимуть від прокрастинації, беріть справи під контроль своєї волі.

Психологиня радить спочатку усвідомити, що мозок бере вас на гачок, і опиратися цьому:

  • Створіть перелік завдань та визначте для себе терміни їх виконання. Тут варто не відставати від графіка.
  • Розбийте завдання на частини. «Порції» справ будуть меншими, і не такими обтяжливими.
  • Визначте відволікаючі фактори та намагайтеся усунути їх.
  • Винагороджуйте себе чимось приємним за вчасне виконання завдань.

Ніхто не може бути застрахований від появи у своєму житті прокрастинації. Але, якщо прислуховуватися до себе, контролювати свої справи, свій психологічний стан та жити у ладу із собою, тоді знайдеться час і на роботу, і на лінощі, без яких у нашому житті теж не можна.