В «АрселорМіттал Кривий Ріг» тривають тренінги з надання домедичної допомоги при невідкладних станах.

«В мирному житті вміння рятувати є важливою навичкою, а під час війни – й поготів, тому я тут, на тренінгу», – сказала Наталя Шевчук, сепараторниця РЗФ № 2.

Наталя вже навчалася на курсах домедичної допомоги та отримала спеціальний шеврон, який засвідчує, що вона вміє надавати допомогу. Тож до неї може звернутися кожен, кому це потрібно. Але тільки-но вона дізналася, що заняття будуть проходити у них у підрозділі, вирішила знову їх відвідати, щоб вдосконалити навички, поставити запитання, дізнатися нової інформації.

«Мета цих занять – навчити працівників гірничого департаменту, агломераційних цехів надавати першу домедичну допомогу постраждалим, – говорить Юлія Ворошко, фельдшерка здоровпункту «Центрального» гірничого департаменту ПП «Стіл Сервіс». – Проводити такі тренінги ми розпочали ще до повномасштабної війни, а після 24 лютого 2022 року посилили цю роботу, адже бажаючих навчитися цьому виявилося дуже багато. Тільки впродовж минулого року тренінги з домедичної допомоги відвідали понад 1000 людей. От і зараз до нашого імпровізованого тренінг-залу завітали працівники дробильної фабрики, агломераційних цехів, рудозбагачувальних фабрик №№ 1, 2 та ремонтного цеху ГД».

На тренінгу люди навчались правильно викликати бригаду швидкої допомоги нашого підприємства, перевіряли знання «екстрених» телефонних номерів та джерел, де їх можна знайти, якщо раптом забули – наприклад, у чат-боті підприємства у Телеграм. Також вчилися правильно описувати інцидент, що стався, детально розповідати, де саме це сталося та як до цього місця краще під’їхати медикам.

Основну частину тренінгу складає навчання серцево-легеневої реанімації, допомозі при кровотечах, травмах, в тому числі й при падінні з висоти, опіках, судомах, гіпертонічних кризах, нападах невралгії тощо.

Також фельдшерка відповідала на численні запитання працівників. Питань більшало саме під час практичної частини занять, коли люди підходили до манекена й самостійно пробували робити штучне дихання та інші реанімаційні заходи.

«Це не так вже і просто, як здається на перший погляд, – ділиться враженнями від тренінгу Олександр Лазуркевич, слюсар-ремонтник дробильної фабрики. – Головне – подолати психологічний страх. Погодьтеся, звичайній людині (а не медику з чималим досвідом) важко підійти до людини без свідомості та ще й кваліфіковано допомогти їй. Я спробував це зробити на манекені та відчув, наскільки це важко. Годі й казати про живу людину. Тут потрібні систематичні тренування, тож, скоріше за все, я ще раз братиму участь у таких навчаннях».

Буквально на собі спробував рятівні маніпуляції Дмитро Хитров, провідний інженер з охорони праці. Йому довелося виконати роль постраждалого, та ще й такого, хто втратив свідомість.

«Тренуватися на манекені зручно, але зробити якісь маніпуляції на живій людині – це зовсім інша річ. Тому я зголосився допомогти, – говорить Дмитро Хитров. – Навички порятунку допомагають нашим працівникам почуватися більш впевнено у будь-яких кризових ситуаціях, які можуть виникнути у звичайному цивільному житті, на виробництві, внаслідок воєнних дій. Правильно зупинити кровотечу, накласти джгут, здійснити штучне дихання – усе це може врятувати людину протягом тих хвилин, коли на місце події вже їде бригада медиків. Наші працівники це добре розуміють, тому і бажаючих взяти участь у тренінгах завжди вистачає. А ще той хто вміє рятувати – ніколи не порушуватиме вимоги охорони праці, а буде берегти своє життя та здоров’я».

В аудиторії за всіма етапами тренінгу уважно спостерігає (а за потребою і допомагає фельдшерці) водій автомобілю швидкої допомоги Анатолій Федоров. Він входить до медичної бригади, і в разі необхідності може самостійно допомогти постраждалому.

«За кермом «швидкої» я вже вісім років, а загальний водійський стаж – 44 роки, –  розповідає Анатолій Федоров. – Спочатку думав, що там складного, возити медиків. І в перше моє чергування ставлення до цього різко змінилося: мені довелося реально допомагати фельдшерам під час рятування працівника, який отримав відкритий перелом ноги. Я бачив, які маніпуляції роблять медики, як правильно і послідовно вони діють, і вчився у них. Знаєте, практика стала для мене найкращою наукою, хоча я й курси спеціальні проходив. Одного разу я самостійно допоміг своєму колезі, який серйозно травмувався: зупинив кровотечу, зафіксував ногу та доправив постраждалого до лікарні. Там одразу запитали, хто надавав допомогу, адже все було зроблено правильно. Я хочу, щоб ці тренінги відвідало якнайбільше людей, бо вміти надавати допомогу – то дуже корисна навичка – вона рятує життя!»