За статистикою, понад 90 % нещасних випадків зі смертельними наслідками стаються з психофізіологічних та організаційних причин. Це стосується як побутового життя, так і ситуацій на роботі. Тож чому деякі працівники нехтують правилами безпеки і як цьому запобігти? Про це ми говорили з психологинею підприємства Оленою Шевчук.

«З ким завгодно, тільки не зі мною. У мене великий стаж роботи, я добре знаю свій цех та свою справу». Погодьтесь, така або схожа думка час від часу виникає у деяких працівників.

Коли людина професіонал, має значний стаж та впевнена у своїх силах – це дуже добре для справи, яку вона робить. Але водночас існує великий ризик, що працівник може свідомо або несвідомо допустити порушення охорони праці через рутинні дії, коли відчуття небезпеки вже не таке гостре, як у перші дні або роки роботи. Це наче ставка у казино, коли з одного боку – зі мною нічого не станеться, адже багато років все було добре. А з іншого – у казино не можливо вигравати постійно, ставку, а у нашому випадку це життя та здоров’я людини, можна і програти.

Завжди контролюємо свою увагу

«Ми усі знаємо «в обличчя» ризики, які є на наших робочих місцях, наприклад, падіння з висоти, враження електричним струмом, роздавлювання та інші ризики-вбивці, з якими ми щоденно ведемо боротьбу завдяки профілактиці. Але є й так звані непередбачувані ризики – які з’являються через людську недбалість або втрату уваги, – зазначає психологиня підприємства Олена Шевчук. – За статистикою, такі випадки найчастіше стаються з вже досвідченими працівниками з чималим стажем. За роки роботи психіка людини вже адаптувалася до умов свого робочого місця. Те, що на початку вражало та примушувало бути обережним, постійно контролювати себе, з часом вже не викликає подібних емоцій. Наприклад, вже не таким страшним здається вигляд рідкого розпеченого металу у понад тисячу градусів, не таким високим виглядає майданчик для робіт за понад десяток метрів від полу, не так страшно гудить  трансформаторна будка з напругою тощо. А досвід підступно шепоче: «Будь впевненішим у собі, ти ж все знаєш, руки самі все зроблять, все, як і раніше, буде добре». От і виходить, що людина, яка знає про усі ризики, чує про них на усіх інструктажах, втрачає самоконтроль над собою. Для психіки досвідченої людини територія підприємства втратила ознаки небезпеки. Це і є пасткою, яка може призвести людину до травм».

Чи можна запобігти такому розвитку подій?

Психологиня радить працівникам завжди свідомо вмикати в собі режим підвищеної уваги на території підприємства, і робити це варто від моменту проходу або проїзду через прохідну. Це стосується усіх працівників, незалежно від віку, посади, стажу тощо, а також гостей підприємства, адже на певний проміжок часу вони потрапляють у зону підвищеної небезпеки.

Під час проходження інструктажів треба уважно слухати та, головне, сприймати інформацію про безпеку праці, навіть ту, про яку ви вже добре знаєте.

Дотримання поведінкового аудиту – це точне вивчення та аналіз власної поведінки та дій на роботі. Постійне вдосконалення та свідоме осмислення своїх дій можуть допомогти уникнути багатьох потенційних небезпек.

Порада для керівників – турбуватися про ментальне здоров’я працівників. Особливо це важливо зараз, під час повномасштабної війни. Системна увага до морально-психологічного стану працівників так само важлива, як і турбота про фізичний стан людини. Це може врятувати життя, запобігти травмуванню на роботі, підвищити мотивацію та продуктивність. Важливим фактором профілактики травматизму є колектив. Там, де панує нормальна атмосфера, де люди допомагають одне одному, приділяють увагу, підтримують та виявляють небайдужість у дотриманні вимог охорони праці, там і кількість порушень та травматизму добігатимуть нуля.