А ви знали, що для пошиття костюмів для плавців потрібен майстер зварювання, адже шви у таких купальниках робляться за допомогою ультразвукового зварювання? Але зробити це може лише висококласний професіонал. І лише досвідчений майстер має своє клеймо – це його персональний підпис. Присвоєння клейма – це свого роду підкорення Евересту у професії зварника. На підприємствах «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Ливарно-механічного заводу такі професіонали працюють.

Величезне металеве коло в цеху металоконструкцій ЛМЗ – це барабан дробарки для аглофабрики. Біля нього заходилися двоє в масках – це майстри-електрозварники, які мають власне клеймо – Олександр Тинок та Дмитро Білов.

Жоден з ремонтів на заводі не обходиться без зварників ЦМК, тому робота в хлопців була, є і буде. Вони беруть участь у ремонтах локомотивного парку заводу, шлакових чаш та спецкоробів, продовжують виготовляти металоконструкції для інших ремонтних робіт, які проходять навіть за умов зниження темпів виробництва.

«Для мене моя професія не стільки складна, скільки творча, – розповідає Олександр Тинок. – Ні на що її б не проміняв. Постійно нові завдання, нові технології. Твій мозок завжди в роботі. Тут не стільки фізична сила, хоча без цього теж не обходиться, а найголовніше – думати, постійно навчатися, мати бажання дізнаватися щось про щось нове. Ви тільки подивіться який зараз прогрес у зварювальній справі. У нас в цеху є зварний робот. Коли є замовлення для нього, то беру його за напарника. І це круто! Але це не межа».

А ось Дмитру Білову, електрозварнику-бригадиру зварної дільниці ЦМК обрати професію зварника порадили батьки. Його мати, Світлана Володимирівна, працювала на заводі кранівником, а батько машиністом електровоза у шахті. Тоді хлопцю порадили обрати саме цю заводську професію, як найбільш перспективну. І справді, на виробництві завжди існував попит на зварників. І зараз теж в цехах не вистачає майстрів цієї справи.

«Щоб стати зварником потрібне перш за все, бажання, звісно й досвід, а ще мати світлу голову та вмілі руки, – говорить  Дмитро Білов. – Понад 25 років тому я прийшов на підприємство. Як і спортсмен, я постійно підвищував свій розряд, зростав у майстерності, йшов до свого олімпійського золота – клейма зварника. Тепер мені довіряють найвідповідальніші замовлення, ті, від яких залежить не лише як і скільки працюватиме устаткування, а й життя людей. Ми зварюємо підкранові балки, ремонтуємо залізничний транспорт, шлаковозні чаші і ще багато чого. Кожна конструкція, кожне нове замовлення – це виклик для мене. Ти примушуєш метал розплавлений «лягати» так, як треба тобі. Ми дресируємо метал».

Сучасний зварник має знатися на електричних схемах, конструкціях різноманітних зварювальних машин, автоматів, напівавтоматів, джерел живлення. Розумітися на властивостях металів, які підлягають обробці. А ще розуміти принципи дії електрозварювальних машин, апаратів для дугового зварювання, газозварювальної апаратури, іншого обладнання, а також правила їхнього використання, вміти виконувати різні види зварних з’єднань, типи швів, знати побудову зварювального шва. «І звісно не обійтися без дотримання норм техніки безпеки, охорони праці, протипожежного захисту, говорить Роман Баюн, майстер складально-зварювальної дільниці ЦМК. –Але коли в тебе є бажання, то все з часом вийде, з усім впораєшся і отримаєш класну спеціальність, на яку попит не вщухає. Тим більше, що колеги в цехах нашого підприємства завжди підтримають, допоможуть, підкажуть. Ти зможеш рухатися у професії швидше».

«Навіть не запитуйте мене про те, ким я став би, якби не був зварником, бо нічого не замінить мені мою професію, від якої я отримую задоволення, –  продовжує Дмитро. – Звісно, можливо б хотілося б більшої зарплати, тут є над чим попрацювати, а ось щодо нудьги та одноманітності – це точно не про нашу роботу. Тому я вже стільки років у професії. От хіба що готую я з таким же задоволенням, як і зварюю».

Цікаво, що Дмитро виявився не лише асом зварювання, а й вправним кухарем. Як охоче він ділиться секретами профмайстерності з новачками-зварниками, так і нам він відкрив коронний рецепт страви «Качка з апельсинами».

Потрібні інгредієнти: молода качка (упізнати можна за рожевим кольором м’яса),  апельсини, мед, гірчиця, спеції, соєвий соус.

Замочуємо качку в розсолі на ніч. Розсіл: на 1 літр води 2 столові ложки солі. Потім робите мед, гірчицю, спеції типу хмелі-сунелі, суміш перців, сухий часник, сік апельсину, мед та соєвий соус перемішуєте та цим натираєте качку. Начиняєте її апельсинами розрізаними навпіл. Потім кладете її у фольгу чи рукав і відправляєте у духовку на 1,5 години. Згодом дістаєте і розгортаєте і ще на 20 хвилин. Не забувайте періодично поливати соусом. І ось вже смачна качка від професіонала-зварника радуватиме вас смаком.

Готуйте сміливо за цим рецептом, бо Дмитро поганого не порадить. А ще приходьте на наше підприємство, якщо бажаєте стати професіоналом електрозварної справи. Тут підтримають, навчать і допоможуть підкорити свій професійний Еверест.

Історія професії

Перші прості методи зварювання застосовувались в V-ІІ тисячолітті до н.е. в районах Єгипту та Ірану. Зварювали в основному деталі з міді, які розігрівали і потім здавлювали. Так виникло так зване «ковальське зварювання».  У 1882 році вченим М. Бенардосом був запатентований спосіб з’єднання і роз’єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом і вугільним електродом. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетиленокисневе полум’я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальника. Так розпочалося промислове освоєння газового зварювання.

До речі, саме в Україні вперше у світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є. О. Патоном.

Цікаво

Зварка та ковка активно використовуються сучасними художниками. Ця технологія роботи з металами надихала на створення оригінальних робіт таких художників, як, наприклад, Пабло Пікассо та Віра Мухіна.  При технічному зварюванні поява кольорів райдужності (райдужних розводів) вважається серйозним дефектом. Але те, що називається браком у виробництві, свідомо застосовується в художньому зварюванні як декоративний прийом. Основні матеріали художнього зварювання — титан та сталь.

А ви знали, що близько 75% світового споживання сталевого прокату йде на виробництво зварних конструкцій або об’єктів. І  що понад 50% усіх виробів, створених людиною, потребують зварювання?

Зварювання та космос

При електрозварюванні температура стовпа зварювальної дуги досягає 8000 °C. Подібний колосальний нагрів необхідний для розм’якшення тугоплавких сплавів і перевищує межі плавлення всіх відомих нам металів, що існують у всесвіті.

Температура плазмової дуги сягає 30 000 °C. Для порівняння, це значення в 5-6 разів перевищує температуру поверхні Сонця.

У безповітряному космічному просторі метали та сплави не окислюються киснем, на їхній поверхні не утворюється оксидна плівка, і вони просто злипаються. Якщо в вакуумі два металеві шматки з ідеально гладкою поверхнею зрізів сильніше притиснути один до одного, та ще трохи нагріти (але не до звичної температури плавлення), то отримаємо вже не фокус, а цілком собі зварку. Процес називають холодною зваркою, але механізм його навіть вченим поки не до кінця зрозумілий.