Попри війну і пов’язаний з нею брак коштів та робочих рук, на дробильній фабриці гірничого департаменту продовжується впровадження WCM.

Зараз, як ніколи, багато що залежить від бажання кожного працівника вдосконалювати виробництво, поліпшувати умови праці, робити робочі місця безпечнішими. Як мотивувати себе й колег на позитивні зміни, знає заступник начальника з енергоустаткування ДФ ГД Ігор Боярин.

На дробильну фабрику Ігор прийшов з рудоуправління, де працював електриком однієї з дільниць. А почав він свій шлях на підприємстві з електромонтера.

«У дев’ятому класі я обирав майбутню професію, – згадує Ігор Боярин. – По-перше, мені дуже подобалося готувати, і виходило смачно. То може піти вчитися на кухара? А по-друге, я цікавився електротехнікою, приладами. У дідусевому господарстві були циркулярна електропилка, круподерка та інше електроустаткування. Я із задоволенням допомагав йому все це ремонтувати. Так може податися в електрики? Як вибрати? Допомогла мама: «Подивися навкруги, синку. Електроприлади скрізь. Освітлення, верстати, електроустаткування літаків та кораблів, побутова техніка та навіть хлібзавод. Немає на планеті такого куточка, де б не було електрики. Буде тобі на хліб з маслом. А можливості реалізувати себе взагалі безмежні».

Хлопець вивчився в технікумі, а паралельно отримав ще й вищу освіту. Спеціальність – «Електроприводи». З того часу минуло більше десятка років. І ось він – новий заступник начальника з енергергоустаткування. Прийшов у цех і зразу зрозумів: нудьгувати не доведеться.

«Спочатку працював з ранку до ночі, а інколи й цілодобово, – продовжує Ігор. – Енергоустаткування тут скрізь: дробарки, конвеєри, насоси – все на електриці. А також аспірація, вентиляція, подача технічної й питної води, кисню, система освітлення, каналізація та багато іншого. І за все відповідає заступник з енергетики. Час аварійних простоїв тоді зашкалював. Виходили з ладу насоси, лопалися засувки та труби, рвалися й замикали кабелі. Резерву обладнання не було. Запчастини звалені в купи, інструменти також. Потихеньку почали вигрібати. Керівництво гірничого департаменту підтримало. Посортували, поскладали, поступово приводили до ладу запчастини та вузли. Справа пішла, але системності не вистачало. Траплялось, наведуть лад у майстерні, а за кілька місяців – знову те саме».

Близько п’яти років тому цех почав впроваджувати WCM. Ігорю Боярину система відразу сподобалася. Він сподівався, що інструменти Виробництва світового класу допоможуть не лише покращити справи з енергоустаткуванням, а й закріпити, стабілізувати результати. Але не всі колеги розділяли його оптимізм.

«Ой, важко ж було налаштувати людей! – говорить Ігор. – Відсотків сімдесят сприйняли нову систему насторожено, або й зовсім вороже. І це не дивно. Адже зміни – це завжди важко, незрозуміло і трохи лячно. А головний ворог – лінь. Ми вирішили, що якщо ворога не виходить перемогти, то треба зробити його своїм союзником. Багато розмовляли з людьми. Доводили, що якщо лінь переробляти потім багато разів, то треба один раз зробити добре. Почали впорядковувати зберігання матеріалів й інструментів за вимогами WCM. Колеги побачили перші результати. Далі облаштували майданчики зі складування запчастин та електродвигунів. Сім майданчиків зробили з нуля, починаючи із фундаментів. Облаштували три майстерні».

Поступово більшість працівників зрозуміла, що краще один раз облаштувати зручне зберігання запчастин і потім миттєво знаходити потрібне, ніж кожного разу витрачати час, нерви та зусилля на пошуки у купі мотлоху. Прихильників WCM ставало більше.

«Але мало впорядкувати зберігання, – говорить Ігор Боярин. – Треба, щоб на майданчиках завжди було справне устаткування, готове до установки. Тож взялися за ремонти та ревізію, створили резерв. Все це зробило ремонти швидшими та якіснішими, значно зменшило кількість аварійних поломок. Ми отримали більше часу на обслуговування. Зараз підтримуємо все у належному стані, приділяємо більше уваги саме профілактиці, вдосконалюємо автономне й професійне обслуговування – і устаткування запрацювало набагато стабільніше».

Раніше Ігорю доводилося часто виходити на роботу у вихідні, бо траплялися серйозні аварійні зупинки. Тоді він поставив собі за мету досягти такої стабільності у роботі енергоустаткування, щоб протягом наступного місяця не було зіпсованих вихідних. Потім трьох місяців, пів року…

«Це мені вдалося, – усміхнувся Ігор. – Наступна мета – цілий рік. У 2022-му не вийшло, два рази змушений був виходити у вихідний. А от цього року поки що жодної такої аварії. Сподіваюсь, що й не буде. З’явився вільний час для улюбленого хобі. Я ж завзятий мототурист. Об’їздив на своєму мотоциклі всю Україну і вже пів Європи, а може й більше. Цьогоріч був у пішому поході карпатськими вершинами. Говерла, Брескул, озеро Несамовите… І саме всесвітній досвід WCM допоміг нам зробити наше устаткування набагато надійнішим, роботу цеху стабільнішою, а особисто мої вихідні та відпустки прогнозованішими, а отже яскравими та надзвичайно цікавими».