В цеху шламового господарства впевнені, що якщо цех зупиниться – це означатиме зупинку практично всього гірничого департаменту. А гірничий департамент зараз на передовій, і його працівники працюють у складній обстановці під звуки сирен, які годинами тривають щодня. Концентрат є основною продукцією ГД, і зараз він «годує» підприємство.

Начальник цеху шламового господарства Олександр Бондарчук говорить, що технологічний процес виробництва концентрату неможливий без подачі води на фабрики та відкачки відходів, які перекачують за допомогою насосів пульпонасосних станцій. Це складний процес, триває цілодобово, і довіряють його лише найбільш досвідченим працівникам. Одна з таких працівниць – машиніст насосних установок Ольга Ямкова.

20 років тому в свій перший день на підприємстві Ользі здалося, що вона не впорається з найскладнішим для неї завданням – вивчити гору інструкцій та найменувань величезних агрегатів, які вразили її розмірами та потужністю. Сьогодні вона вміло керує 9 насосами, які перекачують пульпу, відкачують зайву воду та виконують інші допоміжні функції.

Життя Ольги було спокійним, розміреним, стабільним, і їй це подобалося. Дім-робота, робота-дім. Коханий чоловік, діти, онук. І раптом – 24 лютого 2022 року. Донька з онуком тепер у Польщі, чоловік – на фронті, а вона з сином залишилася у Широкому. Жінка каже, що працювати для неї – це змога робити щось корисне, коли головною винагородою за свій труд є не гроші, а те, що можна відчувати себе потрібною.

«Мій чоловік знову на передовій у ЗСУ, хоча ще в АТО він отримав інвалідність. Просто подзвонив своєму колишньому командиру і буквально напросився в стрій, – говорить машиніст насосних установок Ольга Ямкова. – 24 лютого від вчительки сина прийшло смс «діти в школу сьогодні не йдуть, бомбили наше місто». Війна змусила замислитись: що тепер робити? як жити? І тоді я вирішила, що маю працювати з подвійною силою. Бо на цій війні в мене теж є свій блокпост – це мій цех».

За словами Ольги, кожного разу, коли запускається насос, вона хвилюється, наче вперше. Бо розуміє, що збій в його роботі – це ризик затоплення насосної. А цього допустити не можна ні в якому разі.

«Моя робота зараз – найкращі ліки від відчаю та знесилення, – говорить Ямкова. – Ні, я не забула, що йде війна. Але так швидше минає час, і наша Перемога стає ближчою. Для цього у рідному Широкому разом з односельцями в палаці культури ми плетемо захисні сітки. Я віддаю продукти та консервацію дівчатам, які готують в училищі обіди для хлопців з Тероборони. Корисним можна бути скрізь. Наш цех шламового господарства бере участь у виробництві концентрату, концентрат наше підприємство продає, відповідно платяться зарплати та податки. А це – підтримка економіки країни. Тому впевнена, що Перемога України створюється, зокрема, і в цехах нашого підприємства».