15 жовтня відзначає своє 60-річчя конвертерний цех ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме в цьому цеху виплавляють криворізьку сталь, яка є символом нашого міста, основою його добробуту.

Більш ніж четверть століття працює в конвертерному заступник начальника з технології Микола Стародубов. Він прийшов сюди підручним сталевара, був свідком розвитку, модернізації, пережив разом із цехом, з підприємством нелегкі роки спадів виробництва та відновлення його обсягів. Йому є що розповісти про виробництво сталі та мужніх працьовитих людей, на плечах яких воно тримається.

«Цех мене вразив, – згадує Микола Стародубов. – До вогню мені було не звикати, бо проходив практику у мартені на «Запоріжсталі», а от насиченість устаткуванням, інтенсивність його роботи, ритм, рух, динаміка! Це вам не мартен. Устаткування було сучаснішим, продуктивнішим. Мені це все було до вподоби. Спочатку здебільшого працював мітлою та лопатою, так було з усіма новачками. Далі почали залучати до технологічних процесів, а вже за рік я став майстром. Цех розвивався, модернізувався, і ми разом з ним».

Серед найважливіших модернізаційних етапів Микола Стародубов особливо відзначив впровадження нової для цеху технології – безперервного розливання сталі. Це дозволило значно розширити сортамент цеху та підвищити рівень якості сталі.

«Ми варимо сталь як для розливання у виливниці (форми для розливання сталі – авт.), так і для безперервного розливання  у нашому відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС), – продовжив Микола Стародубов. – Сталь плавиться у конвертерах. Одна плавка – близько 145 тонн. У виливниці ми розливаємо вже готову сталь, а для ВБРС готуємо напівфабрикат. А вже потім її доводимо на установці позапічної обробки сталі (піч-ківш). Коли з’явилася можливість такої обробки, цех став виготовляти багато марок з підвищеними вимогами до точності хімічного складу від якого залежать властивості. Якісне розширення сортаменту зробило нашу продукцію привабливішою для споживачів».

Першу машину безперервного лиття заготовок запустили у 2011 році, ще дві у 2019-20 роках. До повномасштабного вторгнення вже більш як 60 відсотків сталі розливалося у ВБРС конвертерного цеху. Зараз цей показник ще вищий.

«Ще одна масштабна модернізація, яка мені запам’яталася – це нова система газоочисток другого блоку конвертерів, – продовжив заступник з технології. – Щодо виробництва ми ніяких особливих переваг не отримали. Навпаки, нове устаткування, можна сказати, ніжне. Воно вимагає ретельнішого обслуговування. Але ця реконструкція дала можливість зменшити кількість шкідливих викидів у повітря. Постійно зростає рівень автоматизації. Параметри роботи основних агрегатів ми можемо бачити на моніторах, багато з яких – в онлайн-режимі. Це дозволяє швидко реагувати на зміни і вживати оперативних заходів».

За словами Миколи Стародубова, з початком повномасштабної війни у конвертерників, як і в інших підрозділах, виникли проблеми з запчастинами, матеріалами. Але логістику вдалося налагодити. А от головна проблема зараз – безперебійне енергопостачання. Зараз конвертерний цех працює двома конвертерами з шести. Це менше половини виробництва до повномасштабки. Разом з проблемами електропостачання з’явився дефіцит кадрів.

«Багато наших хлопців зараз захищає Україну. Сталевари Олександр Чаплинський, Славік Цигиця, розливальник сталі Валерій Микитенко, заступник начальника цеху з виробництва Євген Величко та інші повернулися з війни і стали до роботи, – каже Микола. – Але досвідчених не вистачає. Приходить молодь. Вона старається, вчиться, але за місяць і навіть за рік класного фахівця не вийде. Тож наполегливо працюємо над підготовкою кадрів на виробництві, чекаємо людей, які хочуть розвиватися, вдосконалюватися, отримати цікаві й потрібні професії».

Багато ветеранів цеху підготували собі надійну зміну – долучили до цехової родини своїх дітей. Наприклад, відділенням конвертерів керує син ветерана, старшого майстра Григорія Сінченка, Володимир Сінченко. А син колишнього керівника цього відділення, легендарного Сергія Півня, Олексій працює сталеваром. Батько сталевара Віталія Луценка також працював у цеху. Один із синів ветерана-сталевара Віктора Тарана, Віталій, зараз воює, а його брат Сергій працює машиністом дистрибутора. Батько розливальника сталі Артема Патенка також вплинув на вибір сина стати конвертерником.

«Тато, Віктор Абрамович, брав мене із собою на роботи ще малим, – згадує Артем. – Тоді з цим було простіше. Я був у захваті – все рухається, блищить, іскрить, вилітають феєрверки! Що може бути кращим для хлопчика? І от я працюю у конвертерному вже 20 років. І розливати сталь мені дуже подобається».

Сталевар Олексій Півень також побачив конвертерне виробництво у ранньому віці. Він пригадує, що ніби потрапив у казковий світ.

«Років десять мені тоді було, – пригадує Олексій Півень. – У цеху дуже сподобалося. Взагалі-то я пишався і пишаюся своїм батьком, і хотів бути таким як він. І от я працюю у відділенні, яким він керував. Прийшов сюди підручним сталевара, а за три роки став сталеваром».

Машиніст дистрибутора – людина, яка веде технологічний процес виплавляння сталі. Один з них – Віталій Кириленко. Він прийшов до цеху міксеровим, а вже 12 років працює машиністом дистрибютора.

«Мені подобається моя робота. Найперше – вона ненудна. Плавки різні, тож постійно треба думати, що тримає мозок у тонусі. А ще мені пощастило працювати з чудовими людьми, професіоналами. Вони не лише по роботі підкажуть, а й у житті допоможуть. Не хочу нікого називати, щоб інших не образити. З усіма приємно робити загальну справу – плавити сталь».

Попри всі складнощі, працівники цеху продовжують свою важку та таку необхідну роботу, і навіть ставлять виробничі рекорди. Наприклад, нещодавно на машині безперервного лиття заготовок була розлита серія з 70-ти плавок, і це дуже важливо, адже збільшення серійності підвищує продуктивність і знижує собівартість продукції.

Вітаємо чудовий колектив конвертерного цеху зі святом! Бажаємо здоров’я, миру, щоб з перемогою повернулися з війни всі працівники цеху, а виробництво запрацювало на повну потужність!