Зараз важко знайти людину, яка б не мала хоча б однієї пари гумових чобіт. Гума активно використовується і у виробництві захисного спецвзуття для працівників різних підприємств, в тому числі й нашого. Здається, гумові чоботи були з нами завжди, але хто ж першим вигадав можливість ходити по воді та залишатися із сухими ногами?

Виявляється, що це були індіанці Південної Америки. Ще у XVI столітті ступні ацтеків, майя та інків від бруду та води захищав каучуковий прошарок із рослини гевея, то була природна, тоді ще нікому не відома гума. Інки називали її «кау-чуу», що у перекладі означає «сльози дерева».

Технологія виготовлення першого гумового взуття була дуже оригінальною і, скоріше за все, болючою. Індіанці опускали ноги в сік гевеї, а потім тримали їх над вогнем, щоб каучукова рідина добре застигла на ногах. Таку процедуру «взування» і побачили свого часу європейці, які припливли відкривати «Індію».

Каучук вони побачили та не надали йому великого значення. Лише за 300 років людство зрозуміло унікальні властивості каучуку та його потенціал.

У 1803 році британець Редлі запатентував спеціальні матерчаті чохли для взуття, просочені сирим каучуком. Вони й стали праобразом сучасних калош. Чохли рятували від вологості, але не витримували низьких і високих температур.

Робота над вдосконаленням каучукового матеріалу тривала довгий час. Нарешті у 1839 році успіхів у цьому домігся американський винахідник Чарлз Гуд’їр. Він зробив вулканізацію каучуку (з’єднав сірку з каучуком), що дозволило надати матеріалу стабільну щільність. Гуд’їр продав ліцензію на свою технологію компанії Leverett Candee, яка виробляла еластичні підтяжки. В результаті засновник цієї компанії Льоверетт Кенді став першим, хто запропонував світу гумове взуття – практичне при поганій погоді та надійне у захисті від різноманітних виробничих ризиків.

Читайте також на нашому сайті: цікаві факти про спецодяг, чому найчастіше він буває помаранчового кольору, а також про історію захисних касок.