Вони віддали не один рік життя Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінату, зараз гірничому департаменту. Це завдяки їм він став одним з найміцніших, найпотужніших підрозділів великого підприємства, який гідно витримує усі випробування та виклики. З нагоди 65-річного ювілею ГД для ветеранів комбінату була організована екскурсія підприємством – вони побували у кар’єрі № 2-біс, на рудозбагачувальній фабриці № 2 та у музеї підприємства.

Ранок п’ятого листопада – 65-го року народження гірничого департаменту – розпочався для ветеранів, як у роки їхньої праці на ГД. Ветерани поспішали до прохідних рідного комбінату. Привітання, рукостискання, обійми, щирі усмішки – емоції від зустрічі зашкалювали, адже з деякими колегами вони не бачилися багато років.

Ветерани з увагою роздивлялися стенди з архівними фотографіями, які нагадували про події минулих часів та людей, які брали активну участь у становленні гірничого департаменту.

«Головне для підприємства – це його люди, – вітаючи ветеранів, сказав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). – Завдяки людям наше підприємство будувалося, набувало досвіду, формувало традиції, розвивалося. Завдяки людям, тут здійснювалися перші виробничі рекорди, які надихали на подальшу працю та були гордістю для колективу. Наприклад, на цій зустрічі є ветеран, який був учасником видачі першої тонни концентрату на рудозбагачувальній фабриці. Сьогодні справу ветеранів гідно продовжує наше покоління. Ми хочемо, щоб ветерани на власні очі побачили наші здобутки, а також свої цехи, промислові майданчики, де вони раніше працювали. Звичайно, за роки тут багато чого змінилося. Ми розказали ветеранами про сьогоднішній день нашого виробництва, про продукцію, ремонти, нове обладнання, техніку. Своє 65-річчя гірниче виробництво відзначає у складні часи, в України триває війна. Багато працівників ГД зараз на лінії вогню – вони стоять на захисті усіх нас. Ми пишаємося ними, шануємо пам’ять загиблих та своєю працею підтримуємо економіку країни. Ми робимо усе можливе для збереження та зміцнення нашого виробництва».

Керівництво, працівники гірничого департаменту та ветерани вшанували пам’ять загиблих у цій війні захисників-працівників підприємства. До підніжжя пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава» лягли квіти.

Подорож із минулого у сучасне

Автобус рушив, і ветерани майже прикипіли до вікон – через прохідну вони прямували до кар’єрів ГД. Цей шлях закарбувався у пам’яті багатьох ветеранів, адже ним багато років тому у вахтовках вони їздили сюди на роботу.

«Дивлюся на другий кар’єр, і на радощах від нашої зустрічі аж сльози на очі навертаються. Скільки років я тут працював, скільки цікавих подій тут відбулося, а які чудові люди тут працювали, – ділиться враженнями ветеран ГД Яків Майданник. – Зараз кар’єр великий, його і оком не охопиш. Раніше він був набагато скромніших обсягів, а руда вивозилася не лише великими самоскидами, а й залізничним транспортом. Колись тут були колії, якими я їздив, бо був машиністом тепловозу. У ГД я пропрацював з 1961-го по 1990-й роки».

Уважно роздивляється навкруги і Любов Братченко. За 25 років роботи в ГД вона працювала на різних посадах, була й заступником начальника цеху товарів народного споживання (був і такий колись), інженером-технологом в управлінні капітальних та поточних ремонтів, займалася профспілковими справами. «На території комбінату я не була 10 років. Свого часу я була майже у кожному куточку, у кожному підрозділі гірничого департаменту. Тож мені зараз дуже цікаво побачити зміни, які тут відбулися, – говорить Любов Опанасівна. – Для мене наш департамент, наче родина, кожен працівник –  рідна людина. Хочеться, щоб ГД і далі розвивалося, щоб наші чоловіки повернулися з війни живими та здоровими і продовжили таку важливу справу гірників».

Біля оглядового майданчика гостей зустрічав Олег Кравченко, начальник рудоуправління ГД: «Ветеранам ми показуємо розвиток гірничих робіт у кар’єрі № 2-біс та техніку, яка зараз застосовується у роботі. Це бульдозер, навантажувач Комацу, Катерпіллер-самоскид вантажопідйомністю до 150 тонн. Деякі ветерани вже знайомі з цією технікою, та є й ті, яким вона у новинку. Ветерани ставлять багато запитань, їм все цікаво. Ми також розповідаємо їм про розвиток  кар’єрів, сучасні технології, які ми застосовуємо».

Особливу увагу до техніки виявив Микола Долгорук, він був водієм величезного самоскида Комацу. «На пенсію я пішов у 2005 році, – говорить Микола, – здається, що це було й не так давно, але пройшло вже 20 років. Як же мені приємно знову тут бути, бачити рідну техніку, яка стала ще сучаснішою та зручнішою. Я дуже хочу посидіти за кермом цього велетня та знову відчути його міць. Хочеться подякувати керівництву гірничого департаменту за таку можливість – згадати минуле, побачити сучасне, поговорити про майбутнє – це справжній подарунок на день народження ГД для усіх нас».

Анатолій Лещенко працював у ГД з 1973 по 2006 рік. Тут він пройшов шлях від електрика до заступника головного енергетика рудоуправління гірничого департаменту.

«Який розмах, який масштаб кар’єру, майданчик під велику техніку, оновлені, надійні електричні лінії! Все для мене нове, цікаве. Я переважно працював у третьому кар’єрі. Пам’ятаю, як до нас прийшли перші великовантажні Комацу, інша спецтехніка, як ми її опановували, як за допомогою неї ми розширювали  промислові майданчики. Наша справа продовжується та вдосконалюється, і це дуже тішить».

Ветерани підприємства побували ще й на рудозбагачувальній фабриці № 2, де виробляється концентрат високої якості. Також вони відвідали музей історії нашого підприємства.

«Без історії, людей, які її створювали, не буває майбутнього. Тому наші перші гості на день народження ГД – це ветерани, – говорить Андрій Левицький, директор технічний гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми дуже вдячні цим людям за їх працю, за той фундамент надійності, який вони заклали для розвитку нашого виробництва. Сьогодні лунало багато цікавих розповідей про людей ГД, згадувалися цікаві та значущі події минулого. Ми почули історію про те, як запускалася в роботу наша друга рудозбагачувальна фабрика, скільки концентрату вона тоді випускала, як розроблялися кар’єри, яка техніка тут застосовувалася тощо. Важливо, що ветерани завжди охоче ділилися своїм досвідом з молодим поколінням. Ви б бачили, з якою радістю та теплотою молодь у цехах зустрічала своїх вчителів. Хочеться побажати нашим ветеранам здоров’я, довголіття і мирного неба, щоб війна скоріше скінчилася, і наше підприємство набуло нових сил, можливостей та перспектив».