Шлакопереробному цеху виповнилося 60 років
Всі ці роки у підрозділі працюють над тим, щоб перетворювати шлаки на корисні продукти, які застосовуються у будівельній індустрії, а також у будівництві доріг.
Металургійні шлаки – це відходи доменного і сталеплавильного виробництв. У шлакопереробному цеху переробляють саме доменні шлаки.
Сьогодні підрозділ є дільницею доменного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тут обробляють шлаковозні ковші та виробляють два види шлаку. Перший – доменний гранульований. Він застосовується у виробництві цементу.
Другий вид – доменний відвальний, у дорожньому будівництві він укладається в основу доріг. Тільки за 2021 рік в межах проєкту «Велике будівництво» в капітальне оновлення доріг України було використано 225 тисяч тонн відвального шлаку нашого підприємства. Також цей шлак використовують і в звичайних дорожніх ремонтах.
«Наша робота тісно пов’язана із доменним виробництвом, – говорить начальник ШПЦ Борис Ворса. – Оскільки воно зараз працює не на повну потужність, то і в нашій основній роботі теж відбувається пауза. Але її ми використовуємо для ремонтів обладнання. Наприклад, відремонтували установку з виробництва гранульованого шлаку: оновили кранову естакаду, замінили три насосних агрегати та поновили фундаменти під ними, замінили дев’ять гідрожолобних агрегатів тощо. Тепер естакада майже як новенька».
Шлакопереробний цех був заснований 20 грудня 1962 року. За своє існування підрозділ неодноразово змінював і назву, і навіть власників. Під час перебудови у «лихі» дев’яності він був навіть кооперативом під назвою «Сучасник», а потім – цехом спільного підприємства «Орбіта».
Саме таким його добре пам’ятає старший майстер основної виробничої дільниці Сергій Шевченко: «До цеху я потрапив в 1990 році, коли прийшов сюди на практику. На той час я вчився на фахівця з обробки металів на верстатах та автоматичних лініях у машинобудівному технікумі, тож мені запропонували бути слюсарем. Часи тоді були важкими, людям доводилося виживати. А тут я отримував зарплату, це була неабияка допомога родині. Мені все сподобалося – цікаві люди, справа. Тому, поки вчився, щоліта я був тут на практиці. На той час ШПЦ був «Сучасником». З того часу і я змінював свій фах, набував досвіду, і статус ШПЦ змінювався. Тепер ми знову разом, чим я дуже задоволений».
Зараз до складу ШПЦ входять дільниці грануляції (виробництво граншлаку), очистки ковшів та полігон для промислових та будівельних відходів. Продукція підрозділу якісна та користується попитом у споживачів усієї України.
Та успішна робота цеху в першу чергу залежить від робітників. Основні професії цеху – це ковшові, машиністи екскаваторів, насосних установок, кранів, бригадири з переміщення сировини, слюсарі, електрики, підсобні робітники. Зараз дев’ятеро працівників ШПЦ захищають Україну у Збройних Силах, більшість з них пішли на фронт за власним бажанням. До речі, шлаки підрозділу теж на військовій службі – вони використовуються у будівництві захисних споруд.
«Для мене ШПЦ – це без перебільшення другий дім, бо тут я виросла професійно і тут познайомилася зі своїм чоловіком, – розповідає інженер з ремонтів (планування) Вікторія Скуратова. –Сюди у 2000-му році я перейшла із цеху сортового скла і спочатку працювала прибиральницею. Але дуже хотіла розвиватися, і мені це вдалося. А цех допоміг. Я була машиністкою насосних установок, майстром з підготовки виробництва, зараз планую ремонти. Одного разу, коли їхала після зміни додому, в автобусі познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він працював у цеху машиністом екскаватора. Відтепер у нас четверо дітей та дружна родина».
«В ШПЦ я працюю 19 років, завантажую шлак у БелАЗи, –розповідає машиніст екскаватору Геннадій Полохало. – У моїй роботі важливо все, адже вантажити цей матеріал, то є цілою наукою. А коли знаєш, що з нього згодом можуть зробити бетони різних марок, наповнювачі для залізобетонних плит та навіть добриво, то і відповідальність дуже висока. Цех – це моє життя. З ним усе пов’язано. Під час відпустки, як не ходиш на роботу, то дуже сюди тягне. Тож я бажаю ШПЦ тільки плідної роботи та подальшого розвитку».
«Нам усім хочеться, щоб війна якнайскоріше скінчилася, і ми знову запрацювали на повну потужність, – зауважує змінний майстер основної виробничої дільниці Віталій Бачинський. – Я працюю тут з серпня 1992 року, починав ковшовим. Люблю цех за його неймовірні можливості, адже відходи – це насправді величезні доходи. Тільки уявіть, більшість житлових будинків, які є у місті, зведені із використанням нашого шлаку. Тож нам треба і надалі правильно користуватися цим дуже цінним матеріалом».
«60-річчя нашого підрозділу ми зустрічаємо з чудовою професійною командою. І хоча зараз більшість з нас вимушено знаходяться на простої, я хочу привітати увесь колектив із днем народження ШПЦ та подякувати кожному, – продовжує Борис Ворса. – Особливо хотів би відзначити Віталія Бачинського, електромонтера Сергія Коздобу, який розбирається не лише у електриці а й у механіці, а зараз, до речі, він захищає країну. А також машиніста екскаватора Геннадія Полохало, який ще й є і наставником молоді, машиністів крана Лідію Прілоус, Світлану Омельяненко, Ірину Петренко та багатьох інших».
Працівники цеху дуже чекають перемоги України і сподіваються на активну роботу після війни. Перспективи відкриваються великі, адже країну треба буде відбудовувати. А для цього використовувати велику кількість будівельних матеріалів, важливою складовою яких є саме шлак.
