У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.

Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.

«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»

Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.

Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!»