Мальовничі кар’єри, заповнені водою неймовірного кольору тропічних морів, давно стали візитівкою Криворіжжя. У деяких з них, наприклад, Карачунівському чи тому, що на Зарічному, колись добували граніт, а в кар’єрах Візирки – залізну руду. Воду туди ніхто не наливав. Вона сама набралася з під землі та під час опадів. Тому у кар’єрах, де триває видобуток, воду відкачують, і для цього слугують водовідливи – комплекси устаткування та споруд. Вони завжди мають бути у належному стані. За цим ретельно стежать у гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Минулого року в кар’єрі 2-біс рудоуправління ГД впровадили масштабний проєкт з влаштування комплексу водовідливу. Координував дії з впровадження менеджер проєктів служби реалізації проєктів управління ГД Дмитро Швець. Він люб’язно продемонстрував результати багатомісячної напруженої роботи сотень людей, наслідками якої стало підвищення надійності відкачування води, а, відповідно, безпеки для працівників кар’єру. Також у результаті цих робіт гірники отримають доступ до покладів руди, які перекривалися попередніми водоводами.

Ми з Дмитром спускаємося на надійному авто на дно кар’єру, звідки починається рух води на поверхню, і опиняємося на березі невеличкого мальовничого гірського озерця з кришталево-прозорою водою. «Ця штучна водойма зветься зумпфом, – пояснює Дмитро Швець. – Тут накопичується вода, яка ось цими потужними насосами підіймається на поверхню. Висота підйому – близько 310 метрів, хоча ці насоси можуть і більше. Вода підіймається трубами водоводу, який було замінено під час реалізації проєкту. Це дві гілки водоводу, загальна довжина труб – 5 кілометрів 100 метрів. І проклали його не на рівній поверхні, а практично гірським рельєфом. Це надзвичайно складна, небезпечна робота. Дякую команді, кожному, хто доклав зусиль».

Знизу – в гору побігли дві зелених труби, мов дві яскраві змійки. Вони прокладені обабіч кар’єрної дороги, якою руду вивозять на поверхню потужні самоскиди, і наполегливо прямують до гори. Труби не лежать на землі, вони закріплені на невисоких блоках-опорах, і цієї висоти вистачає, щоб зварники мали доступ під час прокладення, та змогли потім ремонтувати водогони. Те, що труби не дотичні до земної поверхні, подовжить термін їх експлуатації.

«Це сталеві труби, зроблені на підприємстві «АрселорМіттал» у Румунії. Ми покрили їх захистом від корозії. Оця фарба не лише яскрава, вона ще й захищає, – продовжив Дмитро. – Кожна труба має довжину близько 12 метрів. Зварювали їх безпосередньо у кар’єрі».

Аж ось зелені «змійки» віддаляються від дороги, і наполегливо лізуть вгору по уступу. Як пояснив мій гід, саме на таких ділянках роботи з монтажу вимагали особливої майстерності та уваги.

«Труби пускалися уступами, відділялись від доріг саме там, де під дорогами пролягають поклади залізної руди, і гірники їх зможуть видобути у майбутньому, – пояснив Дмитро. – Робота на перспективу. І прокладання уступами було найбільш небезпечним. Під час організації таких робіт та контролю за їх виконанням ми тісно взаємодіяли з командою департаменту охорони праці та промислової безпеки, яку очолював начальник відділу гірничого департаменту Юрій Духов, та з фахівцями рудоуправління на чолі з начальником РУ ГД Олегом Кравченком. Це було захопливе видовище. Монтажники працювали зі спеціальних майданчиків, куди їх спускали в люльках за допомогою підйомних кранів. Кранами ж спускалися труби, ними ж вони трималися під час монтажу. Навіть дивитися – перехоплювало дух. Було враховано все щодо безпеки, і роботи пройшли без інцидентів».

На одному з етапів був долучений наш потужний 100-тонний кран «Лібхер», на іншому підрядники використали свій кран з вильотом стріли 65 метрів!

«Змійки» тягнуться до відмітки мінус 45 метрів (від поверхні кар’єру), де врізаються у трубопровід, що прямує на поверхню. В результаті ми отримали практично новий надійний водовід. А ще перенесення труб на нове місце дасть гірникам доступ до нових пластів руди у майбутньому. І ця руда нам всім дуже потрібна.