Волонтери проекту «Разом» – працівники нашого підприємства провели майстер-клас з виготовлення квітів для дітей родин-переселенців. Цей захід був присвячений приходу весни і називався «Наближаємо весну разом».

Щоб доїхати до прихістка в Тернівському районі, де зараз живуть нові криворіжці, усій команді волонтерів підприємства разом з кореспондентами «Металургу» довелося доволі довго провести у дорозі. Ми ще раз пересвідчились, який Кривий Ріг великий!

Діти вже чекали нас у фойє. Волонтери проєкту «Разом» часті гості там, тож дітки вже добре знали, що зараз на них чекатимуть якісь цікавинки. Їхні сподівання справдилися – напередодні весни волонтери запропонували виготовити штучні квіти із кольорового паперу. А за основу взяти цукерки на паличці. Звісно, усе необхідне для роботи яскраво-солодке «багатство» волонтери привезли із собою.

«Цим заходом ми починаємо серію майстер-класів для дітей родин-переселенців. Як можна зрозуміти із назви – «Наближаємо весну разом» – ми хочемо додати діткам весняного святкового настрою, бо незабаром оживе природа, а з нею зміцнішають і наші надії на скору перемогу», – сказала Аліна Жура, фахівець з розвитку молодіжних проєктів департаменту соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Ми прагнемо зацікавити дітей творчістю. Можливо, хтось з них сьогодні створить свою першу поробку. Діти вже радіють, побачивши гофрований папір, клей, ножиці і, звичайно ж, цукерки», – додала волонтер Інна Мартем’янова,  яка працює машиністом компресорних установок кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Цей прихисток зараз став домом для мешканців Херсонської області. Сюди приїхали родини з Нововоронцовського, Високопільського, Генічеського, Каховського, Бериславського, Скадовського, Великоолександрівського районів. В родинах виховуються діти від 6 до 18 років.

«Найстаршому юнакові, який мешкає тут, саме 18 років. Батько у нього воює, мама з меншою дитиною виїхала за кордон, а він приїхав до Кривого Рогу. Хлопчина дуже допомагає нам, багато часу проводить з дітьми, опікується ними. Це теж свого роду волонтерство. А взагалі скільки тут родин – стільки ж історій, адже усім їм довелося чимало пережити, і кожну людину треба хоча б якось підтримати, – сказала соціальний педагог Олена Ляхова.

«Ми з Херсону. Наш будинок знаходиться поряд з Антонівським мостом, тож усі події, що там відбувалися, ми добре бачили і чули, – поділилася спогадами Наталія Абельмазова, донька якої теж брала участь у майстер-класі. – Нам довелося всю окупацію бути вдома і на собі відчути усі «прєлєсті руського миру». Продукти зникли, ціни стали височенними, і взагалі, щоб вижити, треба було добряче постаратися. А тут ще й постійна загроза життю. Та й росіяни почали по будинках ходити. Добре, що до нас вони так і не дійшли. Від вибухів ми ховалися у льосі. Було лячно за дітей. У мене їх троє – старші сини вже дорослі, а Єлизаветі 13 років. Дякуємо Богу і ЗСУ за наше звільнення. Але бомбардування Херсону і досі тривають, тож 28 листопада ми приїхали до Кривого Рогу, щоб вберегтися від обстрілів. Але чоловік та сестра продовжують бути там, ми дуже хвилюємося за них».

Наталія Абельмазова розповіла, що її донька любить займатися творчістю, вона добре малює та плете з бісеру. Її дуже зацікавив цей майстер-клас, адже це добра можливість спробувати себе у новій справі. Тим більш, що вона додає гарного настрою і наснаги.

А поки ми розмовляли з Наталією, до дітей підходило все більше батьків. Вони зацікавлено дивилися на те, що відбувається, і самі залюбки допомагали дітям. «Мені цікаво робити квіти, я ще ніколи не створювала їх із цукерок – це набагато краще, ніж просто гуляти чи розважатися у телефоні, – ділиться враженнями дванадцятирічна Жанна Бережна. – А ще я люблю шити одяг для ляльок, до війни чимало часу цьому приділяла. Ми з батьками вже пів року живемо у Кривому Розі, виїхали з дому, щоб бути подалі від вибухів. Наше село було окуповане. Я дуже перелякалася, коли по вулицях «полізли» російські танки. Потім наші вигнали ворогів. Але в село продовжує «прилітати». Я дуже хочу додому, сподіваюся, це станеться цієї весни. А щоб вона скоріше настала, разом із робітниками вашого підприємства зроблю ось ці солодкі квіти».