Вони надягають маски тварин, чіпляють пухнасті хвостики, використовують лапи-рукавички і: нявкають, гавкають, мукають, хрюкають, іржуть, виють та бігають навкарачки в громадських місцях. Це все  про квадроберів – людей, які копіюють звички собак, кішок, мавп, вовків та інших тварин, називаючи себе  прихильниками «неофіційного виду спорту». Що це за новий молодіжний рух та як його сприймати розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Дітки без клітки

Термін «Квадробика» розшифровується як «чотири» та «аеробіка». Це нова субкультура серед дітей та підлітків (іноді і дорослих), яка поєднує фізичну активність з імітацією рухів та звуків різних тварин.

Ця течія виникла в Японії. Її засновником вважається спринтер Кенічі Іто. Чоловіка постійно називали мавпою через зовнішню схожість. Коли він був у зоопарку, його зацікавили примати. Він почав ходити на чотирьох кінцівках, а потім і бігати. Невдовзі в нього з’явилися послідовники. Оскільки займатися квадробінгом у соцмережах неможливо, діти та підлітки вийшли на вулиці. Пострибати у громадських місцях для них є можливістю у такий спосіб привернути увагу до себе.

«Захоплення квадробінгом є ознакою підліткового віку, адже це завжди про створення субкультур, – говорить Олена Шевчук. – Згадайте, як у нульових роках на вулицях міст почали з’являтися  готи, одягнені у все чорне та з розпущеним волоссям. Або емо, які надавали перевагу особливому емоційному світосприйняттю, чорно-рожевому кольору, носили яскравий макіяж та зачіски з «рваним» чубчиком. Це був виклик суспільству! Щось подібне відбувається і зараз. Тільки наразі українські діти живуть у хронічному стресі через війну. На них діє величезне емоційне навантаження, яке треба якось зняти. Гра в квадробінг, де є можливість побути кицькою або собачкою, дозволяє відволіктися від буденності, пограти і отримати приємні емоції. А ще підлітки прагнуть бути в тренді і змагаються одне з одним – у кого крутіше маска і тваринні звички. Сенс полягає в тому, щоб максимально точно передати поведінку кішки, собаки, лисиці, їжака, свині або інших тварин. До речі, звірячі рухи потребують неабиякої фізичної підготовки, витривалості, артистизму та спостережливості».

Як ставитися до цього?

Батькам квадроберів психологиня радить придивлятися до дітей. Якщо квадробінг – це лише гра для них або свого роду спорт, якщо копіювання поведінки тварин не заважає повсякденному життю, тоді з вашою дитиною все нормально.

Але постарайтеся з’ясувати, що привело вашу дитину в квадробінг. Найчастіше дітей, які стали соціальними мішенями з різних причин, об’єднуються у групи. Прихильність до певної субкультури може бути сигналом про те, що дитині потрібна ваша допомога. «Сварити дитину за це захоплення ні в якому разі не варто, – продовжує Олена Шевчук. – Навпаки, приділіть дітям більше уваги, адже на початку підліткового віку вони вважають себе вже самостійними, їм потрібна батьківська підтримка. Запитайте дитину чому вона обрала ту або іншу тварину. Якщо це для них лише спорт, батькам важливо показати дітям свою довіру. Ви можете разом вибрати маску, хвостика та найближчу до дому секцію акробатики. Водночас треба не пропустити ту межу, коли гри у тварину стане забагато і це може негативно вплинути на особистість дитини. Якщо з’являються тривожні «дзвіночки»: дитина починає їсти корм тварин, кусається, хоче спати на полу або гуляти на поводку – тоді треба негайно звертатися до психолога! Будьте уважні до стану своєї дитини й допоможіть їй не стати жертвою модного тренду».

«Коло довіри»

Ця вправа допоможе налагодити контакт з підлітком.

Виділіть день тижня, час і місце, де можна зібратися всією сім’єю. Зробіть з цього ритуал: виставіть будильник на п’ять хвилин (цього буде достатньо), запаліть свічку, увімкніть тиху музику. Завдання кожного члена сім’ї – поділитися маленькою, можливо, неприємною правдою, за яку він не буде покараний. Дорослі можуть зізнаватися в шкідливих звичках, діти в пустощах і хуліганстві. Головна умова – щоб все, що потрапляє в «коло», не підлягало осуду і покарання. Цей прийом допоможе сформувати острівець безпеки для дитини і показати йому та його батькам, що довіра важливіша за дисципліну.

Фото з відкритих джерел.