«Ворог намагався нас топити, «поливав» вогнем, тримав у напрузі, та попри все ми нашу дамбу врятували», – згадує про гарячі вересневі дні минулого року бульдозерист Олександр Школяренко. Разом зі своїм багатотонним залізним напарником він був одним з тих, хто врятував пошкоджену Карачунівську дамбу.

Зараз Олександра можна побачити у різних підрозділах нашого підприємства: на ДП № 9, в ГЗК, шлакопереробному, вапняному цехах тощо. Але минулого вересня працювати йому довелося у вкрай  незвичних і дуже екстремальних умовах.

«14 вересня минулого року на нашу дамбу ворог випустив аж сім ракет різного калібру. Дамбу він пошкодив. А коли ми усім миром почали ліквідовувати наслідки цієї атаки, ворог раз у раз знову намагався нам перешкоджати. Як тільки лунала тривога, ми припиняли працювати, відходили на 200 метрів від дамби та чекали відбою. Більш за все тоді я хвилювався за людей та за техніку», – згадує ті події машиніст бульдозеру Олександр Школяренко.

Щоб спинити воду і швидко насипати греблю, з міста їхала величезна кількість вантажівок з матеріалами. Олександру треба було встигати розрівнювати бульдозером вивантажену породу. Усі знали, що воду треба було зупинити будь-що.  Робота на дамбі тривала вісім діб – і вдень, і вночі. Поряд зі Школяренком були його колеги-бульдозеристи Євген Великий, Олег Дмітриєнко, Ігор Лютенко.

Як зазначив Олександр Школяренко, вересневі події минулого року довели, що гуртом можна здійснити великі справи. Зараз підприємство і місто знову співпрацюють, але вже для того, щоб у наших домівках була вода.

Читайте також в проєкті “Ми поруч” про Геннадія Шульгу, Інессу Залевську, Євгенія Гречаного.