З 23 на 24 лютого 2022 року  електромонтерка цеху мереж і підстанцій Інесса Залевська працювала у нічну зміну. Роботи було багато. Її підстанція КРЗ-20, як завжди, постачала електроенергію до конвертерного, парогазового цехів, цеху водопостачання, на ТЕЦ. О п’ятій ранку задзвонив телефон. Сестра Олена? Несподівано у такий вранішній час.

«Сестра була дуже схвильована, – згадує Інесса. – З її уст вирвалося це страшне слово – війна. Я не повірила. Не хотілось у це вірити. А коли після зміни вийшла за прохідну, то почула звуки вибухів. Сумніву не залишилося».

Кілька перших днів був шок. Вороги підходили до міста з боку Інгульця. Родичі запропонували Інессі переїхати в район Північного ГЗК, подалі від фронту. Але вона  відмовилася. Вирішила, що буде захищати свою домівку.

«Готувала запалювальні коктейлі. Донатила на ЗСУ. А пізніше разом з друзями-велосипедистами з нашої організації Ukrainian Bike Family почали робити димові шашки для наших захисників, – розповідає Інесса. – Продовжуємо робити це й зараз. Люди перераховують нам гроші на розхідні матеріали, додаємо власні кошти. Мій чоловік Андрій воює у лавах ЗСУ. Зараз він під Бахмутом. Звичайно ж, я дуже хвилююся. А він мене заспокоює, коли виходить на зв’язок. Чекаємо наших захисників з перемогою, робимо все, щоб наблизити нашу перемогу».

Читайте також про героїв проєкту «Ми поруч» Геннадія Шульгу та Евгенія Гречаного.