Наш герой на ім’я Микола –  один з 1800 працівників АрселорМіттал Кривий Ріг, які стали на захист України.  Ще донедавна він працював начальником одного з цехів ливарно-механічного заводу. Але без вагань став простим солдатом Збройних сил України.

7 березня 2022 року для родини Миколи та Дарини стало особливим днем, бо саме тоді чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Дружина й не знала, що раніше коханий намагався вступити до лав Тероборони, але тоді його не взяли, сказали, що він більше потрібний на економічному фронті – на заводі. А 7 березня несподівано для Дарини її спокійний люблячий чоловік, невиправний оптиміст, батько маленького Сашка вирушив на службу.

Для зовсім невійськової людини (бо за плечима у Миколи навіть армійської служби не було) зброя в руках та будівництво укріплених позицій здавалося спочатку чимось неймовірним. «Як не дивно, але у солдатській справі мені в пригоді став саме заводський досвід, – розповів Микола. – Як начальник цеху я навчився раціонально підходити до всього, оцінювати сили та можливості, розподіляти навантаження та стратегічно планувати і свою роботу, і роботу колективу. Сьогодні це моя секретна зброя вже у військовій справі, хоча і служу простим солдатом. Впевнений, що саме грамотне планування та вміння працювати у команді перетворили наші ЗСУ на міцну сталеву непереможну силу».

Дарина згадує, що чоловік прийшов, усміхнувся і… повідомив, що тепер захищатиме Україну зі зброєю у руках. Це взагалі в його характері – прийняти непросте рішення самотужки і зробити так, щоб близькі менше хвилювалися. «Вже більше, як два місяці, кожен наш день починається з повідомлень від Миколи «Доброго ранку, мої кохані», а завершується «В мене все добре, спокійної вам ночі». Хвилююся, якщо щось змінюється у цьому ритуалі. Хоча Микола такий, що може й сюрприз мені організувати», – усміхається Дарина.

Одним з таких приємних сюрпризів стала поява Миколи на порозі рідної оселі 20 квітня, в день третьої річниці їхнього весілля. А вже наступного дня він знову повернувся до служби. Дарина говорить, що саме від мобілізації чоловіка розпочалося і її волонтерське «чергування». Вона знайшла та об’єднала в чаті родини криворіжців, які служать разом з її чоловіком. Тоді почали збирати все, що потрібно військовим, що може бодай якось полегшити нелегку службу.

Микола і Дарина впевнені у Перемозі. «Для цього ми тут – у ЗСУ. А колег в цехах дуже прошу – не зупиняйтеся, працюйте і за нас. Бо за країну всі відповідаємо. Ми її захищаємо зі зброєю, а ви – біля верстатів. І виробнича місія не менш важлива. З свого цеху спитаю ще більш суворо, адже знаю, нащо ви здатні, колеги. Не підведіть!» – говорить солдат і металург Микола.