Коли говорять про видобуток залізної руди у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг», то з гірничої техніки частіше за все згадують бурові верстати, що бурять свердловини для вибухівки, та великовантажні автомобілі, які вивозять руду та покривні породи. А є ще багато важливої техніки, без якої видобуток неможливий, наприклад, бульдозери.

«Бульдозери виконують кілька основних виробничих операцій, без яких гірникам не обійтися, –говорить виконувач обов’язків начальника ремонтної служби гірничотранспортного цеху ГД Олег Голуб. – Бульдозери разом з грейдерами будують дороги у кар’єрах, ті самі кар’єрні шляхи, без яких самоскиди та бурові верстати працювати не зможуть. Бульдозери розчищають п’їзди до гірничих забоїв. Вони ж планують майданчики для бурових робіт та виконують інші важливі завдання. Без бульдозерів у гірничій справі – ніяк».

Олегові слова базуються на багаторічній практиці та величезному особистому досвіді. 18 років він пропрацював машиністом бульдозера на одному з гірничозбагачувальних комбінатів Кривбасу, був серед найкращих фахівців. А ось талант керівника у ньому відкрився на всю потужність, коли він перейшов до ГТЦ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Спочатку я вивчився на водія та автослюсаря, а вже потім – на машиніста бульдозера, – згадує Олег. –  Пішов працювати у кар’єр. Бульдозерист у кар’єрі – це важка, небезпечна, але дуже потрібна людям праця. За 18 років я багато що зробив, багато чого навчився. Але після повномасштабного вторгнення видобуток на моєму підприємстві практично зупинився. Мені запропонували місце, але зовсім в іншій частині нашого міста. Я спробував, але треба було виїжджати о четвертій ранку, а додому я повертався ближче до опівночі. Для нормального життя – це не варіант. Аж тут кум Олександр Іноземцев, який працює у ГТЦ водієм великовантажного самоскида, підказав, що в «АрселорМіттал» є місце машиніста бульдозера».

Спочатку Олег стажувався на різних типах бульдозерів – колісних та гусеничних. Потім став до роботи, але ненадовго. Керівники цеху запримітили у нього той самий керівний талант і попросили тимчасово замінити начальника автоколони № 3. І він згодився.

«Колона № 3 – це крани, самоскиди, але не великовантажні, вахтові автомобілі тощо, – говорить Олег. – Цю техніку називають допоміжною, але без неї неможливе функціонування кар’єру. Ця техніка доставляє людей на робочі місця, матеріали для будівництва доріг, запчастини для ремонтів, бере участь у цих ремонтах, виконує ще багато необхідної роботи. Машиніст бульдозера – робота відповідальна, керівник колони – також, але межі відповідальності набагато ширші – від організації безпечної роботи для десятків людей і фінансових питань що до придбання запчастин та матеріалів, до відповідальності за стан та якість роботи кожної одиниці техніки. Тож багато чого довелося навчитися, і дуже швидко».

І тільки-но Олег «в’їхав» у курс справ, як його тимчасове, як йому й обіцяли, керівництво колоною завершилося – прийшов новий начальник колони, вже на постійній основі.

«Якщо відверто, то я зрадів, що повернувся на бульдозер, – усміхнувся Олег. – Робота у машиніста бульдозера нелегка, але він відпрацював сумлінно свої день-ніч, а далі – 48 (мова йде про графік роботи, за якого, після денної та нічної змін йде 48 годин відпочинку – авт.), тобто набагато більше вільного часу, і голова не болить, як то кажуть. А у начальника колони навіть після роботи голова кипить, думки рояться: як оте зробити? А як оте? А з оцього що вийде? Але моя радість була недовгою…».

Керівники цеху відзначили для себе успішне керівництво Олега автоколоною, і вирішили запропонувати йому місце начальника ремонтної служби ГТЦ. Не дуже він зрадів, але й не відмовив. Зараз Олег відповідає за стан близько 30 великовантажних самоскидів та більше десятка одиниць іншої техніки. У його службі працюють близько сорока фахівців – слюсарі-ремонтники, зварники, сантехніки, шиномонтажники, вулканізаторники, токарі тощо. Всі ці люди сумлінно працюють для того, щоб техніка своєчасно виїхала на лінію, щоб працювала без простоїв. Людей, як і скрізь, зараз не вистачає, тож і Олегові інколи доводиться йти на допомогу колегам, ремонтувати власноруч. Справа для нього звична, тож він не переймається. Вже більш ніж півроку Олег керує ремонтною службою і робить це вдало. Його визнано «Людиною року ГД», що є яскравим визнанням професіоналізму та відданості своїй справі.

«Роботи багато, і вона непроста. Ремонт техніки – це дуже складна справа, особливо, коли це – ремонт великовантажних автомобілів, які мають і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння, і ще безліч відмінностей від звичайних авто. Багато деталей виготовляємо самі. Я вдячний кожному зі своїх колег, а особливо Віктору Семенову, Артуру Градовому, Олександру Литвяку, Олександру Янькову, Дмитру Звереву, Геннадію Вербицькому, Олександру Скрилю, Олександру Драгожилову, Олексію Трошину та Валерію Усачу. Без цих людей я б нічого не досяг. Зізнаюсь, що коли очолив службу, то було деяке «тертя», так би мовити. Так завжди буває, коли на чолі вже сформованого колективу стає нова людина, яка, що природно, має власні погляди на організацію, свої вимоги. Але ми швидко порозумілися: працювати безпечно, якісно – що тут незрозумілого? І обов’язково працювати командою. Наша мета – щоб техніка працювала і якомога рідше ламалася. Це невід’ємна умова успішної роботи гірничого департаменту».