Поради психолога для переселенців

Після 24 лютого 2022 року понад 7,5 млн українців стали біженцями, отримавши притулок в багатьох європейських країнах. Водночас, за даними Міжнародної організації з міграції, у другій декаді травня кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні  перевищила 8 млн осіб.

Вимушені переселенці пережили бойові дії, були змушені покинути свої домівки, втратити роботу чи близьких людей. Звичний уклад життя зруйновано, майбутнє – незрозуміле. Тому вони потребують допомоги психолога.

Психолог ДСНС України в Дніпропетровській області Світлана Брагар розповіла «Металургу» про основні проблеми, які спонукають переселенців звертатися по допомогу.

  1. Горе від втрати відчувають майже всі українці. Ніхто з нас не почувається в безпеці чи спокої. Але у переселенців до цього додається біль від втрати домівки, минулого життя у звичайному ритмі і, на жаль, розпач від загибелі рідних та знайомих. Найкраще, що можна зробити для переселенців, – допомогти з житлом, роботою, харчами. Але й допомагати варто максимально коректно, з повагою, не сприймаючи їх як чужих, а краще як своїх, які потребують підтримки.
  2. Розпач – це підвищений рівень тривоги, який викривлює сприйняття навколишньої дійсності. Людина в такому стані підвищено емоційно вразлива і песимістично сприймає життєві події та подальші перспективи, відчуває власну неповноцінність, очікує неприйняття з боку оточення. Типовими є й психологічні зриви, які можуть спровокувати воєнні новини, звістки від сусідів та близьких, які залишилися на окупованих територіях. Це може статися вдома або на людях. Але в цьому немає нічого поганого, адже сильні емоції необхідно випускати, наприклад, виплакатись чи покричати
  3. «Тривожна надія». Взагалі, надія – позитивне почуття. Але постійне марне сподівання на те, що завтра все зміниться і можна буде повернутися додому, виснажує. Безупинний моніторинг новин, дзвінки знайомим, хвилювання за домівку й рідне місто чи село – все це відбирає сили. За словами австрійського психіатра Віктора Франкла, який вижив у нацистському таборі: «Першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Потім ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікування того, що ще може статися». Тож психологи радять: намагайтеся жити сьогоднішнім днем, плануйте свої справи не далі, ніж на завтра, максимум на післязавтра. Краще насолоджуйтесь прохолодним літнім ранком тут і зараз, з’їжте, наприклад,  морозиво в обід, розплануйте вечірню прогулянку. Завтра буде новий день, але плануйте його краще вже завтра зранку.

У кожному разі, зі своїми проблемами наодинці краще не залишатися, каже психолог. Треба ділити з іншими людьми і щастя, і горе. Бо щастя примножується, коли нас багато, а горе – ділиться і стає меншим.

Нагадаємо, що за психологічною допомогою можна звернутися анонімно на гарячі лінії МОЗ: 0800 602 019,  0800 330 769 (Психологічна кризова служба Дніпра), 0800 210 160 (Психологічна підтримка ініціативи «Люди в біді»).