Протягом січня «Металург» публікуватиме найкращі казки у конкурсі «Різдвяна казка». Казка «різдвяний тепловоз» отримала найбільшу кількість балів  і стала переможницею. Її написала родина Куппів: мама Оксана працює майстром служби вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс», папа Микола – електромонтер УЖДТ ГД, а їхня донька Поліна навчається у Державному університеті економіки та технологій.

…Тепловоз весело котив рейками і тягнув за собою вагончики. Сьогодні, напередодні Різдва, машиніст прикрасив його гірляндою, тож настрій був святковий. Він був не звичайним локомотивом, бо мав ім’я. Машиністи ласкаво називали його Малюк. Робота у Ма­люка відповідальна, адже він працює на металургійному заводі. За весь період праці він побував у всіх цехах. Бачив багато різних виробництв. Це йому дуже подобалось. І хоча його робота не була пов’язана з головним процесом, він все-таки був причетний до спільної справи.

Практично весь час супутниками Малюка були вагончики. Їхня кількість змінювалась. Найчастіше він тягнув їх, але бувало і доводилося штовхати перед собою. Взагалі робота у Малюка була цікава.

Зрідка тепловоз підвозив працівників до віддалених дільниць заводу. Ось і сьогодні люди зайшли і привітали машиніста з наступаючим Різдвом. Навіть одна з робітниць подарувала залізничнику ялинкову іграшку. Дуже мило! Машиніст дбайливо повісив іграшку в кабіні. По дорозі Малюку зустрічалися люди. Вони бачили гірлянду, що світи­лася, посміхалися і махали рукою. Усі мали святковий настрій.

Але найбільше Малюк любив проїжджати місця, де багато природи. Дерева, трави, квіти завжди тішили погляд. У таких місцях машиніст завжди виглядав з вікна і говорив: «Яка краса!». І Малюк був із ним згоден.

Нині на вулиці зима. Тихо падають з неба невагомі пухнасті сніжинки. Всі дерева вкриті блискучим інієм, немов сріблом, і виглядають дуже урочисто. Здавалося, вони потрапили в чарівну зимову казку і ось-ось станеться якесь диво. Білки стрибають з гілки на гілку, птахи щебечуть. Найсміливіша білка застрибнула на дах тепловоза, проїхала трохи і повернулася назад на дерево. «Звірятку захотілося покататися», – подумав Малюк.

Надворі потемнішало. Залізничник зупинив локомотив на світлофорі з червоними очима, що світилися. Безпека понад усе, тож треба чекати. На небі почали з’являтися зірки. Але одна зірка особливо вирізнялася. Таку красу Малюк ще не бачив. «Воістину різдвяна зірка. Яскрава, світла. Несе добру звістку. Отже скоро все налагодиться», – сказав машиніст і пос­міхнувся. Тим часом на світлофорі загорівся зелений вогник. Шлях було відкрито, і локо­мотив рушив. Яскраве світло різдвяної зірки не давало Малюкові спокою. Щось знайоме було у цьому.

І ось тепловозу довелося потрапити до цеху, де виготовлялася сталь. Заворожуюча дія. Рідкий метал світився. Все приміщення було залите загравою, його сила зігрівала та очищала. Іскри здіймалися вгору, як тисячі небесних зірок. Схоже на чудове явище – різдвяну зірку на небі.

У цеху працюють сильні та витривалі люди. Побачивши Малюка, працівники посміхалися, махали рукою. Один із працівників підійшов до машиніста і ска­зав: «До нас завітав Різдвяний тепловоз? Ти нам дуже підняв настрій. Дякую!»

Малюк був щасливий. Він – Різдвяний тепловоз. Несе людям радість та свято. До самого ранку Малюк їздив цехами і вітав працівників з Різдвом.