Ці та інші питання лідери учнівської молоді Кривого Рогу ставили заступнику начальника (рудний двір) агломераційного цеху № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Борису Боровику, який став спікером на молодіжному онлайн ток-шоу «100 питань професіоналу». Захід пройшов у рамках міського лідерського проєкту «PRO молодь!» і зібрав майже 140 учасників.

«Казати тільки правду», – таку обіцянку ще на початку зустрічі школярі взяли з Бориса Боровика та «засипали» його питаннями. Підліткам було цікаво, за яким принципом наш спікер обирав свого часу професію  та чи планував одразу ставати керівником.

«У цьому ток-шоу брали участь шкільні лідери віком 11-12 років, а також учні старших класів, – зауважила модераторка заходу Аліна Жура. – Незабаром їм усім треба буде визначатися із майбутньою професією, тож діти активно цікавилися про історію професійного становлення Бориса Боровика, запитували, чому він обрав металургію, чи важко було та які знання і риси характеру стали в пригоді для досягнення успіху. Школярі були дуже активними і подекуди дивували своїми запитаннями. Та за кожним питанням відчувалася особиста історія молодих людей, їхнє прагнення до отримання нових знань». 

Учасники дискутували і про успіх, адже усім хочеться бути успішним у житті, досягти певних висот в обраній справі. Під час розмови було розвіяно декілька міфів про те, що керівники нічого не роблять, лише роздають накази та ставлять завдання, усім забезпечені та беруть тільки краще від життя.

На своєму прикладі та на прикладі багатьох колег-керівників усіх ланок «АрселорМіттал Кривий Ріг» наш герой довів, що бути керівником – це насамперед досконало знати свою справу, нюанси професій, задіяних у процесі, нести відповідальність за роботу свого підрозділу. А це означає дбати про кожну людину у колективі, про безпеку на робочих місцях, бути готовим інколи буквально жити на роботі, постійно навчатися і багато іншого.

«У моєму випадку не я обирав професію, а вона обрала мене. Я у 23 роки влаштувався на підприємство машиністом екскаватора, а згодом опановував нові напрямки роботи та вчився. До речі, я й зараз продовжую це робити, – прокоментував зустріч Борис Боровик. – Цікавим було запитання, чи не був я відмінником у школі. Ні, не був (усміхається). Але коли опановував професію (спочатку у професійно-технічному училищі, а потів у вишах), то технологію виробництва вивчав на відмінно. Відмінниками у цьому є й більшість моїх колег, адже знання спецпредметів – це дуже важливо у кожній справі. Загалом ми багато говорили на тему успіху, металургії та різних спеціальностей. Але мені запам’яталося запитання про те, які б поради я давав собі у п’ятирічному віці, якщо за допомогою машини часу зміг би повернутися у своє дитинство, чи обрав би я собі той самий шлях. Спробуйте, поставте і собі таке питання? А відповіді можемо проговорити у наступних зустрічах».