Історія цієї вулиці тісно пов’язана з історією нашого підприємства та розвитком міста. Будинки, двори, майданчики, сквери, алеї вулиці, і, найголовніше – унікальні життєві історії – наче сторінки цікавої книги, які зберігають пам’ять про минулі часи та розповідають про сьогодення. А перша життєва історія – про людину, на честь якої і названа ця вулиця – заслуженого металурга України Вадима Гурова.

Спадковий металург

«Живу на Гурівській», – можна почути від мешканців цієї вулиці. Навіть магазин на першому поверсі відомого «червоного» будинку також названо на честь Вадима Гурова. Напевно багато людей, які живуть на цій вулиці або прогулюються тут, добре знали цю особистість: по роботі, розв’язанню різних питань і просто, як гарну людину, яка любила свою справу і вміла опікуватися іншими. Вадим Миколайович часто говорив, що він завжди здійснює те, чого ніхто, крім нього не може зробити. І свої слова завжди підтверджував справами.

Заслужений металург України, кавалер почесного звання «За заслуги перед містом» та почесний громадянин Кривого Рогу, автор та співавтор 56 винаходів і 18 наукових робіт у мартенівській справі, депутат Верховної Ради 2, 3, 4 скликань, заступник голови Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів, перший заступник голови Комітету з питань промислової політики та підприємництва – все це про Вадима Гурова. Він усе життя присвятив рідному підприємству, Кривому Рогу, державним справам.

Вадим Гуров

Вадим Гуров був спадковим металургом, адже його батько теж працював на «Криворіжсталі», але був репресований і на 10 років засланий до сибірських таборів.

Вадим з відзнакою закінчив криворізьку школу № 52 та вступив до Дніпропетровського металургійного інституту.  Ще за студентських років Вадим Гуров захопився баскетболом. Молодий чоловік брав участь у багатьох турнірах, ставав переможцем змагань. До речі, з роками жага до спорту у нього лише посилилася. Він продовжував активно займатися спортом, а згодом заслужений металург започаткував у Кривому Розі щорічний баскетбольний турнір серед юнаків та дівчат.  

Не менш яскравою була і його робітнича кар’єра. Після закінчення інституту Вадим Гуров розпочинав на нашому підприємстві помічником майстра у мартенівському цеху, а згодом очолив його. Він також керував роботою ще одного сталеплавильного цеху – конвертерного. До речі, на міжнародних конгресах сталеплавильників у 1992-1993 роках Вадима Гурова було обрано головою мартенівської секції. Він очолював  постійну комісію СНД з перспектив розвитку мартенівського виробництва у рамках міжнародної асоціації сталеплавильників.

Фото з архіву музею історії підприємства

«Гурівський» 1 %

Вадим Гуров був ініціатором об’єднання металургів, коксохіміків та гірників у складі єдиного підприємства і підготував для цього необхідний законопроєкт.  

Свого часу він також запропонував залучити іноземних інвесторів металургійного комплексу України.

Та багатьом криворіжцям запам’ятався саме знаменитий «Гурівський» один відсоток.

Вадим Миколайович ініціював у парламенті законопроєкт, за яким один відсоток коштів від продажу «Криворіжсталі» держава мала надати в розпорядження криворізької міської громади. Така ініціатива Вадима Гурова та чималі зусилля з її здійснення принесли громаді нашого міста 240 мільйонів гривень, які були спрямовані на здійснення соціальних проєктів. А Вадим Гуров став працювати головою представництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» у Києві. 

Вадим Миколайович помер у Києві у 2015 році.

У наступних номерах «Металургу» ми розкажемо про історичні та сучасні візитівки вулиці Вадима Гурова.  Залишайтеся з нами, буде цікаво!