Ветерани нашого підприємства приходять до тих, кому потрібна допомога. Волонтерство – це важлива складова ветеранського руху нашого підприємства. Вона допомагає людям у срібному віці залишатися активними і жити повноцінним життям. З початком війни в Україні волонтерський рух набув особливого значення. Активними волонтерами стали чимало тих, кому сьогодні за …60.

Так, наприклад, ветерани «АрселорМіттал Кривий Ріг», діяльність яких очолює Володимир Заяць, активно допомагають нашим захисникам. Вони беруть участь у волонтерських акціях, програмах, культурних заходах тощо. Також ветерани допомагають людям, кому через бойові дії довелося залишити рідну домівку.

Попри це, ветерани нашого підприємства продовжують піклуватися про своїх колишніх колег, яким так потрібна підтримка та допомога. Це люди поважного віку, ті, хто має  інвалідність, важкі хвороби, погано пересувається. На обліку в Раді ветеранів зараз таких людей понад 600.

Віра Шатило радо зустрічає гостей-волонтерів біля під’їзду свого будинку. Зараз вона відновлюється після інсульту, тож подолати сходинки для неї це і можливість потренуватися у пересуванні, і своєрідне досягнення у цьому. Вірі Терентіївні 88 років. Свого часу вона працювала у механічному цеху, потім була оператором у сортопрокатному цеху № 1. До Кривого Рогу Віра приїхала зі Шполянського району Черкаської області. 14-річній дівчинці хотілося жити у великому місті, адже у колгоспах тоді було дуже важко і малоперспективно. У Кривому Розі мешкала її тітка, в неї дівчина і оселилася. А працювати на завод пішла, як тільки виповнилося 16. Таких юних дівчат, як Віра на заводі тоді було дуже багато, усі підтримували одне одного, працювали та відпочивали разом.

«Підтримку заводчан я й досі відчуваю, для мене це дуже важливо. З ними я можу і поспілкуватися, і відволіктися від буденних проблем, і смачненького поїсти, адже ветерани приходять до мене не з порожніми руками, – говорить Віра Шатило. – Он бачите, я вже ходжу з паличкою. А ще зовсім недавно лежала після інсульту. Піднялась би раніше, але стався «приліт», це той, в якому загинула жінка та її троє дітей. Бахнуло поруч з моїм будинком. Мене аж підкинуло, я дуже злякалася. Зараз у мене все нормально, можу навіть гостей приймати. Мені дуже приємно, що про нас завжди дбають у ветеранській організації,  я відчуваю, що ми одна родина, як і раніше».

«Чомусь прийнято вважати, що волонтери, які опікуються старенькими, мають бути лише молодими. Ми доводимо, що це не так, – говорить Наталія Щедова, яка  опікується роботою з ветеранами металургійного виробництва. – Ми спілкуємося зі старенькими, цікавимося їхнім здоров’ям, справами. Знаєте, людям дуже важливо таке спілкування, його зараз багатьом не вистачає. Ми допомагаємо нашим підшефним у комунальних справах, юридичних питаннях, наприклад, написати заяву на матеріальну допомогу, розібратися з рахунками тощо».

«Літні люди потребують особливої турботи, вона актуальна навіть тоді, коли у них є рідні. Не завжди діти або онуки можуть бути  поруч з батьками, особливо зараз, коли в Україні триває війна, тож наші ветерані-волонтери беруть таких людей під свою опіку, – розповідає Ірина Сухомлин,голова профспілкової організації Ради ветеранів підприємства. – Наших ветеранів ми також підтримуємо матеріально, що дуже важливо у наш непростий час.

Хочу відзначити, що наша організація об’єднала прекрасних людей, яким небайдужа доля інших які завжди приходять на допомогу тим, хто того потребує. Тому хочеться подякувати нашим  активістам Таїсії Лагодюк, Валентині Обуховій, Таїсії Бараховій, Валентині Волерт, Тетяні Непомнещій, Ніні Голбан, Юлії Дєлєвій, Олені Вовченко та іншим, адже наша велика команда складається з  людей з великим серцем».