У назвах сучасних вулиць минуле Кривого Рогу. З табличок, фасадів будинків зчитується пам’ять про особистостей та події, які відіграли значну роль у долі міста та навіть країни.

У Кривому Розі чимало вулиць, які розповідають про наше металургійне підприємство та людей, які його створювали, розбудовували та розвивали. До 90-річчя підприємства у газеті «Металург» ми розпочинаємо серію матеріалів про історію таких вулиць, їх інфраструктуру, про знакових особистостей колишньої «Криворіжсталі», про вулиці, проспекти та провулки, які мають назви професій, а інколи і промислових галузей.

Вулиця Криворіжсталі – життя навколо прохідних

Історія її виникнення безпосередньо пов’язана зі створенням нашого підприємства, адже будинки та інфраструктура вулиці будувалися одночасно з металургійним заводом, і відображали епоху, потреби людей, які розбудовували завод, працювали на ньому та розвивали його.

Початок будівництва вулиці прийшовся на 1931 рік, коли посеред степу розгорнулося будівництво майбутнього металургійного заводу. З його перших днів постало гостре питання про створення житла для будівельників.

Проєктом будівництва навіть було прораховано, скільки до нас приїде людей: робітників та службовців – 19110, холостих – 2340, персоналу, що обслуговує – 1072 людини. В цілому житло треба було будувати для 22522 осіб.

Але насправді на будівництво метзаводу з різних куточків країни приїжджало набагато більше людей. Розселення їх було великою проблемою, тож паралельно із будівництвом міста-саду, яке ми знаємо як Соцмісто, житло будувалося і поряд із заводом. Бараки-гуртожитки, службові приміщення, їдальні, навіть дитячі садочки почали з’являтися у районах станції Червона та Першої дільниці – це і були перші будівлі майбутньої вулиці Криворіжсталі.

Бараки-гуртожитки – такими були тимчасові робітничі містечка з очерету

Про бараки та перше житло

У музеї історії нашого підприємства зберігаються данні щодо перших будівель вулиці. Наприклад, у районі Першої дільниці був клуб, побудований у 1932 році. Розрахований він був на 100-150 місць. Там виступали самодіяльні колективи, показували фільми, діяла бібліотека з художньою та технічною літературою, читальний зал.

Самодіяльний колектив, фото 1933 року

А біля станції Червона у двох бараках розташовувалася база курсів. Там у дві зміни навчалися на основні будівельні спеціальності: електромонтера, слюсаря-ремонтника, помічника машиніста, машиніста паровоза тощо.

Цікаво, що перші будівлі були зроблені з очерету Дніпровських плавнів, адже звичайних будівельних матеріалів на житло та інфраструктуру для великої кількості людей елементарно не вистачало. Рішення підказали самі робітники, згадавши, що колись запорізькі козаки будували курені з очерету та обмазували їх глиною.

Про побутові умови в цих бараках можна дізнатися зі спогадів першобудівника підприємства Федора Пономаренка: «Очеретові бараки на Першій дільниці – це 33 людини у кімнаті та земляна підлога. Односпальні ліжка без сіток у два ряди з наскрізним проходом. Подушки та матраци були із соломи. Шафка – одна на двох, а бак з водою та стіл – на секцію. Та незадоволених не було, усі були дружними».

У нашому музеї зберігається унікальне фото, на якому можна побачити якою була обідня зала їдальні, що була розташована на Першій дільниці – вона була затишною, прикрашеною квітами.

Обідня зала їдальні

З кінця 1930-х років на вулиці (в районі 15-ї школи, відкритої ще у вересні 1928 року) почали будуватися перші двоповерхові цегляні будинки-котеджі. Отримати квартиру там вважалося дуже престижним. Про це будівництво писав «Металург Кривбасу» у номері № 136 за 28 червня 1936 року: «Каменярі бригад Попова, Овсянікова, Артемчука закінчили цегляну кладку двох котеджів на 1-й дільниці… На вкладанні побутового каміння вони виконують у середньому нові норми на 200 відсотків». Деякі з цих котеджів збереглися і до наших днів, вони знаходяться ліворуч, якщо їхати вулицею трамваєм у бік Трампарку.

На Червоній запахло хлібом

28 серпня 1934 року на тільки-но збудованому хлібозаводі на Червоній спекли перший хліб для будівельників та працівників Криворізького металургійного заводу, який, як відомо, урочисто був відкритий 4 серпня 1934 року. Хліб був із борошна грубого помолу, але дуже смакував людям. Також на хлібозаводі почали випускати сухарики та запашні булочки.

На початку війни у серпні 1941 року хлібозавод був зруйнований, але хліб для криворіжців там випікався навіть в окупації – його робили у підвалі заводу. Після визволення Кривого Рогу хлібозавод відбудували і він працював до початку 1990-х років. Зараз завод закритий, але мешканці вулиці Криворіжсталі та проїжджаючі нею і досі можуть бачити будівлі хлібозаводу, на яких позначена дата його народження.

У наступному номері «Металург» ми розкажемо про перший трамвай міста, який вулицею Криворіжсталі вів до прохідної металургійного заводу. Також дізнаємося якою бачили цю вулицю у другій половині минулого сторіччя ветерани нашого підприємства, та люди, доля яких так чи інакше пов’язана із заводом.

Читайте нас! Буде цікаво!