Голокост не повинен повторитися
Починаючи з 2005 року, 27 січня щорічно в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голокосту.
Ця дата обрана тому, що саме в цей день 1945 році війська Першого українського фронту звільнили в’язнів одного з найбільших таборів смерті – концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, що поблизу міста Освенцим у Польщі. Голокост є нагадуванням людству про один із найкривавіших і найжорстокіших злочинів людства, адже у Другій світовій війні за різними даними нацисти закатували близько шести мільйонів європейських євреїв, з них півтора мільйона євреїв було вбито на території України.
89-річний одесит Роман Шварцман, який вижив під час Голокосту і був свідком нацистських катів. Цими днями, виступаючи у німецькому Бундестазі з нагоди 80-ї річниці Голокосту, він сказав, що раніше фашисти вбивали його за те, що він єврей, а тепер, вже рашисти вбивають його за те, що він українець. Тому тема злочинів проти людства надзвичайно актуальна сьогодні.
«Ніколи знову!» Пам’ятаєте гасло, яке стало відомим, як висновок після завершення Другої світової війни? «Можемо повторити», – через десятки років почув світ від росіян, які розв’язали війну в Україні і вчиняють, подібні до нацистських, злочини проти людяності. Саме зараз, коли у світі вшановують пам’ять безневинно загиблих євреїв, світ знову бачить моторошні прояви геноциду та ненависті до людей.
Чого нас вчить єврейська трагедія
З нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту про події минулого та реалії сучасності говорили у Музеї культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».
Представники єврейської громади Криворіжжя, члени НСЖУ, «Союзу підприємців кривого Рогу» та небайдужі мешканці міста вшанували пам’ять мільйонів загиблих людей. Головний рабин Кривого Рогу Лірон Едері закликав пам’ятати історію та ніколи більше не повторювати її страшні сторінки.
«Суспільство має нещадно боротися з варварством, коли така країна, як росія, вирішує, що їй можна знищувати українців, бо вони їй не до вподоби. Це те ж саме варварство, як у нацистів, коли вони знищували євреїв. День пам’яті жертв Голокосту – це день пам’яті про безневинних людей, які не зробили нічого поганого, а були вбиті лише тому, що вони були євреями. Зараз людей вбивають тому, що вони живуть в Україні», – зазначив Лірон Едері.
«Убивства євреїв в Україні почалися з літа 1941 року. Дослідники говорять про дві хвилі масового знищення людей, – розповідає Роман Шляхтич, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук ДУЕТ, згадуючи історію Голокосту. – Перша хвиля прийшлася на літо-осінь 1941 року, коли «антиєврейські акції» спрямовувалися на єврейську інтелігенцію, державних службовців та тих, хто чинив активний опір окупантам на території Західної України. Друга хвиля тривала з весни 1942 до зими 1943 років. За цей час було вбито майже 90 відсотків євреїв, які мешкали в інших регіонах України».
Криворізький «Бабин Яр»
Печальним символом Голокосту в Україні став Київський Бабин Яр, де було розстріляно біля 100 тисяч осіб. В історії Кривого Рогу теж був свій «Бабин Яр», і навіть декілька.
Фашистські війська зайшли до Кривого Рогу 14 серпня 1941 року. З перших днів окупації місто опинилось у зоні управління 538-ї польової комендатури, якою керував майор Реглер. Євреям було заборонено з’являтися на вулицях, їм було наказано носити на одязі жовту шестикутну зірку, євреїв примусили робити найважчу роботу. Свідки тих подій, наприклад, згадують, що багатьох людей примушували просто так, без мети перекидати каміння біля річки Саксагань, що у районі площі Захисників України (Визволення). З серпня почалися розстріли. Євреїв страчували у районі траси Кривий Ріг-Нікополь та селища Широке. На початку жовтня до Кривого Рогу приїхав райхсфюрер-СС Генріх Гіммлер, після чого у нашому місті почалися ще жорстокіші вбивства.
Наймасовіше страчення євреїв сталося 14 або 15 жовтня (точна дата не встановлена) 1941 року, коли фашисти вбили майже дві з половиною тисячі людей, до того ж не тільки з Кривого Рогу, а і приїжджих. Цього ж дня було вбито понад 800 військовополонених євреїв з криворізького концтабору Шталаг 338, який розташовувався неподалік Гданцівки біля цегельного заводу.
Зі спогадів місцевого поліцая стало відомо, що напередодні вбивства євреям було оголошено взяти з собою цінні речі та зібратися біля синагоги. Людям казали, що їх перевезуть у Палестину або у трудові табори. 14 жовтня людей зібрали у велику колону і повели у напрямку станції Червона. Але коли повернули убік від неї, люди здогадалися, що їх ведуть на смерть. Плач, крики, прощання, галас, молитви. Жінки у відчаї клали немовлят на узбіччя, щоб їх підібрали добрі люди. Біля шурфу жертв вбивали з кулеметів, автоматів, пістолетів. Дітей травили, підносячи їм до обличь палиці з ганчірками, просоченими отрутою. Страти тривали кілька днів. Трупи, а подекуди і ще живих людей, фашисти скидали на дно шахтного ствола. Потім у шурф кинули гранати та засипали сіллю.
«Ми не маємо права забувати проГолокост, тим більш ставитися до цього формально. Нам треба досліджувати події минулого, встановлювати імена закатованих людей, вшановувати їхню пам’ять, щоб подібне більше ніколи не повторювалося», – наголосила Світлана Піддубна, директорка Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера».
У лекції «Чого нас вчить єврейська трагедія» Світлана розповіла про причини виникнення ненависті до євреїв у фашистській Германії, їх демонізації у суспільстві, де навіть дітям пропаганда вбивала в голови розповіді про небезпечність євреїв.
Вам це нічого не нагадує? Сьогодні та ж сама картина, от тільки вбивають та катують росіяни українців, за їхнє прагнення свободи жити на українській землі, за повагу до рідної культури та бажання бути вільною нацією.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів жертв Голокосту. Нехай вічною буде пам’ять про усіх, хто загинув від російської агресії, нехай ніколи ні на якій землі не буде повторення Голокосту.
Наша пам’ять – це наша зброя і наш захист від повторення подібних злочинів проти людства!
Фото з Музею культури єврейського народу та історії Голокосту «Музей Михайла Мармера» та відкритих джерел
