Чи знаєте ви, що об’єднує скіфів, козаків, гірників та збагачувальників нашого підприємства? Це місця поблизу прохідних та промислова територія нашого гірничого департаменту. Ми продовжуємо розповідати про вулицю Збагачувальну – головний проспект мікрорайону спочатку будівельників, а згодом і працівників гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колись тут був широкий степ, який чув стукіт скіфських молотів по металу, а з часом бачив і козацькі походи. Про це засвідчують дослідження істориків та знайдені археологами та дослідниками артефакти. Новітня історія цих місць почалася в середині минулого століття, коли тут була виявлена руда. Хоч вона і вважалася бідною на залізо, вчені довели: якщо її збагатити, руду з успіхом можна застосовувати у металургійному виробництві. Стало зрозумілим, що під нами сховане справжнє багатство, на видобуток якого згодом сюди з’їхалися тисячі людей з різних куточків нашої країни. На початку 1950-х років тут почало створюватися селище будівельників НКГЗК, більшість яких потім стали працівниками комбінату.

У травні 1965 року приїхала сюди і Анна Ігнатьєва. До 1975 року вона працювала в одних з двох працюючих тут дитячих яслах (вони розташовувалися у  бараках). Потім Анна Миколаївна стала машиністкою пульпонасосної станції у силовому цеху НКГЗК, де і працювала до пенсії.

«Наше селище – це місце, де люди майже усі знають одне одного, адже ми жили й працювали усі разом. Спочатку тут були лише двоповерхові гуртожитки, бараки, а після завершення будівництва комбінату з’явився і приватний сектор, де згодом оселилася і я, – говорить Анна Ігнатьєва. – Це зараз тут чистенькі асфальтовані вулиці, а колись багнюки було багато. Пам’ятаю, як нас, дівчат, після кіно та танців протоптаними стежками додому ввечері проводжали хлопці. Тут я зустріла свого чоловіка Анатолія та вийшла заміж. Ми були бідними, але такими щасливими. Бувало наробимося, брудні, як чорти, а їдемо і співаємо. Душа раділа від молодості та від відсутності війни. Хто б знав, що у старості нам знову доведеться зустрітися з нею (витирає сльози). На роботу ми добиралися як пішки, так і трамвайчиком. Спочатку він ходив до моста, а згодом міст на НКГЗК розширили, він був вузеньким, і трамвайну лінію провели по ньому. А скуплялися, ми у продовольчому та овочевому магазинах. Був тут і універсальний магазин «Астра», його будівля стоїть і зараз. В ньому можна було купити, як продукти, так і одяг, побутову хімію, різні дрібнички. Але майже завжди тут були великі черги. Митися ми ходили у лазню. На першому поверсі були сімейні кабінки, перукарня, на другому – загальна лазня. Згодом баню закрили та зробили там пекарню. Але і вона довго не проіснувала».

У цій будівлі був універсальний магазин
Тут розташовувалася лазня

Про культуру, водні процедури та ситро

На території мікрорайону були три культурні осередки. Про них та інші цікавинки розповідає дослідниця цих місць, контролер управління технічного і вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс» Євгенія Кубанова.

Євгенія Кубанова, контролер управління технічного і вхідного контролю ПП “Стіл Сервіс”

«Головним культурним осередком був Будинок культури НКГЗК. В ньому крутили кіно, організовувалися творчі вечори, тут працювали гуртки, зустрічали Новий рік, проводили різноманітні заходи. Поряд з Будинком культури був танцмайданчик. На жаль, Будинок культури проіснував лише до 2010 року.

Таким був Будинок культури НКГЗК

Будівлю розібрали та вивезли, – розповідає Євгенія Кубанова. – Трохи більше пощастило колишньому клубу «Факел» – це будинок дитячої творчості. Він розташований серед двоповерхових будинків по правому боці вулиці Збагачувальній (якщо їхати на комбінат). «Факел» пропрацював до 2008 року, «виховав» багато талановитої молоді. Зараз там порожньо, будівля є, але вона занедбана.

У цій будівлі знаходився будинок дитячої творчості “Факел”

Навпроти неї у дворах на великій території облаштований сучасний дитячий майданчик. Якщо придивитися уважніше, по краєчку майданчика видно залишки фундаменту. Увага! На цьому місці колись був перший у Кривому Розі басейн просто неба! Літні люди, які мешкають поряд, згадують, як вони колись купалися тут у літні спекотні дні».

На цьому місці був басейн просто неба

По вулиці Збагачувальній розташований і колишній двоповерховий кінотеатр, який мав величезні панорамні вікна. Всередині поверхи з’єднували красиві сходи, вони й досі існують. Кінозалів було два – великий та дитячий (на 20 осіб). Фільми тут демонструвалися лише суботами та неділями о 19:00 та 21:00. Перед сеансами на другому поверсі влаштовувалися танці. Дитячий сеанс починався о 18:00. 

А перед кінотеатром була величезна клумба з трояндами, стояли кіоск з газованою водою та тир всередині старого автобусу, куди діти бігали стріляти.

Майданчик біля кінотеатру був улюбленим місцем побачень, а взимку тут встановлювали прикрашену ялинку.

Таким був кінотеатр у середині минулого століття
Будівля кінотеатру зараз

Зі спогадів мешканці цих місць Ірини Кушпіль: «Скільки фільмів тут було переглянуто! А скільки клею розчавлено у портфелях, коли з’їжджали на них взимку зі спусків-виходів із кінозалу!».

Кінотеатр проіснував до 1980 року. Зараз у його будівлі розташований будівельний маркет.

«Поряд з цими місцями можна побачити залишки (сходи та стіну) фінських будиночків, в яких колись теж жили працівники комбінату, – продовжує Євгенія Кубанова. – Стоїть тут і напівзруйнований будинок електричної станції, а біля нього є дорога, яка веде до місця, де колись існував Ситро-завод. Місцеві кажуть, що ситро було дуже смачним. А поряд з ним була овочева база. Там же колись існували дитячий садочок та ясла. У цих будинках зараз розташовані різні фірми.

Залишки фінського будинку
Дорога, яка вела до Ситро-заводу, овочевої бази та дитячого садочку

А от Криворізька гімназія № 82 є справжньою окрасою району. Вперше вона, тоді ще школа, прийняла учнів 1 вересня 1960 року. А до цього у селищі була вечірня школа № 110».

Криворізька гімназія № 82

Місто-курорт?

Справжньою родзинкою цих місць є радонова водолікарня. Вона розташована неподалік вулиці Збагачувальної. Радонове джерело було знайдено на глибині 164 метрів у 1968 році. Вчені дали висновок, що Криворізька радонова вода не гірша, ніж у Цхалтубо. Перших пацієнтів радонове відділення лікарні прийняло у 1970 році. Відомо, що радонові ванні з успіхом лікують захворювання опорно-рухомого апарату, нервову систему, наслідки травм, опіків тощо.

Деякі люди вважають, якби не поклади руди, Криворіжжя славилося б радоновими джерелами та стало б містом-курортом. Водночас якби не дослідження корисних копалин, то й радон би не знайшли.  Та це вже інша історія.

Так у минулому виглядала радонова водолікарня

Ми ж завершуємо нашу прогулянку вулицею Збагачувальною, яка поєднала в собі історичні події, людські долі, колорит життя минулих часів та сучасність.