Вони керують енергією, яка рухає технологічний процес виробництва коксу, добре знаються на складних механізмах, вміло працюють із автоматизованими системами, дотримуються охорони праці та екологічної безпеки. Мова йде про газівників коксових печей КХВ «АрселорМіттал Кривий Ріг», справжніх володарів коксового палива, робота з яким потребує уваги, поваги та чималих знань. Про це у нашій рубриці «Серце професії».

Газівник коксових печей КЦ № 1 КХВ Олександр Шляхтич працює на коксових батареях №№ 5, 6 (КБ). Щозміни він дбає про дотримання технології при  виробництві коксу, слідкує за температурою в обігрівальних простінках, гідравлічним режимом, станом устаткування, а також дбає про чистоту газопідвідної арматури.

Робоче місце Олександра – увесь периметр коксових печей, від позначок – 4 до + 15 метрів. Всюди треба встигати, все контролювати, тож газівник знаходиться у постійному русі.

«Газівник коксових печей – це професія, яка потребує чималих знань, навичок та постійного навчання. У цій спеціальності я, наче риба у воді, хоча працюю газівником лише рік. Але я добре знаюся на коксохімічних процесах, адже до цього був вогнетривником, бригадиром вогнетривників, майстром, старшим змінним майстром. Взагалі у першому коксовому цеху я вже 26-й рік. Кожна професія у нас надважлива, та бути газівником – це супер відповідально, адже ми здійснюємо контроль за температурним та гідравлічним режимами коксових печей, щоб вони працювали стабільно», – розповідає Олександр Шляхтич.

У своїй роботі газівники користуються технологічною картою, де вказана температура на заданий період коксування. Її обов’язково треба дотримуватися. Наприклад, зараз у коксовій батареї № 6 температура становить 1355 градусів. А КБ-5 знаходиться на гарячій консервації, там ми зараз маємо 1100 градусів. Це стосується і тиску. А щоб точно знати, чи все у порядку, температуру та тиск треба завжди перевіряти. Перевірка здійснюється у контрольних точках обігрівальних простінків.

«На кожній батареї таких точок 58, перевіряти кожну треба двічі за зміну, тож цей процес фактично ми здійснюємо 232 рази! Все це ми робимо швидко – схема відпрацьована, допомагають знання та досвіт. А ще – наш «Циклоп» – це оптичний пірометр, який швидко та точно міряє температуру в обігрівному простінку, – продовжує Олександр. – Дані вимірювання фіксуються та надходять до портативного  комп’ютера. Якщо бачимо якісь відхилення від заданих параметрів обігріву печей, ми ці параметри коригуємо. Оскільки наша робота пов’язана з високою температурою, обов’язковий вогнетривкий спецодяг, ЗІЗи, максимум уваги та дотримання усіх вимог охорони праці. А ще ми завжди носимо з собою портативний газоаналізатор, який одразу покаже наявність або відсутність загазованості у робочій зоні».

«Газівник працює, як технолог, це інженерна спеціальність. Саме тому він має володіти загальними коксохімічними знаннями, – пояснює Андрій Золотарьов, старший майстер виробничої дільниці газового господарства КЦ № 1 КХВ. – Тим, хто у майбутньому планує працювати за цією спеціальністю, бажано мати «за плечима» коксохімічний технікум, вищий навчальний заклад. Для здійснення вимірів бажано знати фізику, хімію, математику. Втім, якщо у когось виникне бажання працювати тут і зараз, то ми всьому навчимо, а також надамо можливість набути досвіду. До речі, газівник КХВ в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це професія лідерів, багато керівників до своєї посади працювали саме газівниками. Тож, якщо є бажання, приєднуйтеся і ви до коксохімічної еліти».

Цікаво

Професія газівника виникла наприкінці ХІХ століття, коли газ почав використовуватися, як джерело енергії. За допомогою газу почали освітлюватися вулиці, будинки, його використовували для опалення та для приготування їжі. З розвитком технології на початку ХХ століття газ стали використовувати у промисловості, а професія газівника стала важливою та популярною.