На Ливарно-механічному заводі активно опановують виготовлення ущільнювальних рамок для дверей камер коксування коксових печей.

За технічними стандартами та нормами двері кожної камери коксування мають ремонтуватися раз на рік. І цей ремонт передбачає зокрема заміну ущільнювальних рамок, які запобігають проникненню коксового газу з камери назовні.

Щороку лише комплекс коксових батарей № 3 та 4 потребує 230 таких рамок. У довоєнні часи ці запчастини купувалися у Слов’янського машинобудівного заводу, який масово виготовляв їх для коксохімічних  заводів країни. Наразі це неможливо через війну. Допомогти нашому коксохімічному виробництву взялися на Ливарно-механічному заводі, хоча заради цього ремонтникам довелося практично вийти за межі.

«Ми ніколи не виготовляли рамки для коксохіму, але наразі нам доводиться приймати чимало подібних викликів. Втім мені здається, що нашим фахівцям будь-яке завдання до снаги, – говорить начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Для цього замовлення нам довелося, можна сказати, вийти за рамки. Якщо в Слов’янську для виробництва рамок було і відповідне обладнання, і матеріали, то нам довелося пристосовуватися з огляду на можливості нашого верстатного парку та матеріалу. Основою для виготовлення рамок є кутник, який надходить до ЛМЗ від прокатників. У процесі виготовлення беруть участь зварники, фрезерувальники, токарі. Залучені верстатна дільниця та дільниця з виготовлення нестандартизованого обладнання».

Наразі вже виготовлено 20 рамок, але процес вдосконалення та доопрацювання у тісній співпраці із замовником ще триває.

«Сама роль цих рамок надзвичайно важлива, вони наче захисники – захищають навколишнє середовище від просочення коксового газу, – розповідає начальник КЦ-1 Анатолій Колупайко. – Дверям камер коксування, і рамкам зокрема, доводиться несолодко. На них діють високі температури. На обрамленні вікон камери, на які спирається рамка ущільнювача, накопичуються коксові нашарування, які треба постійно очищувати. Це доволі жорстко (металом по металу) робить спеціальний механізм, а потім дочищається вручну дверевими. Тож рамки зношуються, деформуються, тому раз на рік їх потрібно міняти».

На наступний рік комплекс коксових батарей №№ 3, 4 потребує 230 рамок. Але найскладніший та найважчий етап – це початок, коли до автоматизму, досконалості відпрацьовується сама технологія виготовлення, щоби потім поставити її на потік. І тут вважлива взаємодія всіх: замовника і виконавця, тобто коксохімвиробництва і ЛМЗ.

«На виготовлення однієї рамки ми витрачаємо дві зміни, – розповідає Богдан Демидов, старший майстер з ремонту обладнання РМЦ-3. – Основну частину часу займає процес мехобробки, зачищення зварних швів та інше. Найважче створювати відповідний радіус загину рамки. Технічно ми не можемо ідеально зігнути, робимо більше зварних стиків. А потім треба ці шви зачищати, щоб рамки щільно прилягали. Ми ще в процесі вдосконалення. Але я впевнений, що доб’ємося найвищої якості, адже звикли на ЛМЗ робити тільки так, а не інакше».