Ми продовжуємо цикл статей до 145-ї річниці з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі.

У криворізькому шматку руди заліза понад 70 відсотків?! Наприкінці 19 сторіччя в Парижі вчені не повірили своїм очам. Відряджені до нашого міста європейські дослідники довели – тут вся руда така. У Кривбасі почалася «залізна лихоманка».

Безперечний доказ

До Парижу на дослідження криворізьку руду привіз Олександр Поль, відомий дослідник, археолог, краєзнавець, підприємець, меценат та громадський діяч. Спочатку європейські вчені поставилися до руди скептично. Дослідивши, що вона містить понад 70 відсотків заліза, вчені подумали, що це якийсь окремий фрагмент, і не повірили Полю. Але експедицію на Криворіжжя все ж організували. Її учасники не могли оговтатися – з’ясувалося, що криворізька руда і справді надзвичайно багата на залізо. До Кривого Рогу потягнулися і інші численні експедиції, які щоразу виявляли нові рудні місця. Було досліджено, що запасів руди у Кривому Розі вистачить щонайменше на 100 років. На той час це було дуже багато для великого індустріального бізнесу. До першої світової війни реальним конкурентом Криворізьких родовищ залізних руд був лише Мічиганський залізорудний басейн.

Багатий край

Засноване у 1881 році за участю Олександра Поля «Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд» протягом 4 років було монополістом із видобутку руди у Кривому Розі. Але у 1885 році «Новоросійське товариство Юза», яке було головним споживачем криворізьких руд, вирішило розпочати тут власний видобуток. Товариство придбало рудоносну ділянку і відкрило рудник «Лихманівський».

Як зазначає у своїх роботах старший науковий співробітник Криворізького історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник, багатством криворізького краю зацікавилися і інші підприємці. Того ж року три рудоносні ділянки взяло в оренду новостворене «Південно-Руське Дніпровське металургійне виробництво». На одній з ділянок у 1886 році ними було видобуто 4800 тонн руди. Також це товариство за 31 км від Катеринослава почало будувати металургійний завод для переробки криворізької руди.

Видобуток руди із переробкою налагодило і «Товариство Брянських металургійних заводів». Свої розробки вони вели на рудниках «Божедарівському» та «Кореницькому». У Кривбасі запрацювали рудники Колачевського, товариства «БКД», Пужмерський і Харченківський Брянського та Нікополь-Маріупольського металургійних товариств, Рахманівський Криворізького товариства, Сухобалківський Брянського гірничопромислового, Божедарівський, Тернівський та інших металургійних товариств. Видобуток на власних ділянках здійснювали і криворізькі землевласники Галковська, Ростковська, Шмаков.

«Залізна лихоманка»

Будь-які акції у Парижі, де йшлося про Кривий Ріг, одразу створювали ажіотаж. Акціонери, які вкладали кошти у розробку великих покладів залізної руди, мали можливість отримували гарантовані прибутки. Згодом до французького фінансування приєднався і бельгійський капітал.

В умовах величезної конкуренції серед видобувних компаній посилилася і спекуляція землею, яка скуповувалася у селян, і часто перепродувалася. За декілька десятків років вартість землі зросла у 30 разів. Наприклад, у 1864 році ділянка продавалася за 10 карбованців, а у 1895-му – за 300. До речі, при купівлі не підтверджувалося, є там поклади залізної руди, або немає.

«Залізна лихоманка» приваблювала до Кривого Рогу все більше людей. За «чорним золотом», як тоді про криворізьку руду писали газети Європи, потягнулися інвестори й робітники. У потягах першим та другим класом до Кривого Рогу їхали гірничі фахівці – французи та німці, третім класом – звичайні робітники, які їхали копати руду в пошуках кращого життя.

Як  «залізна лихоманка» змінила тихе степове життя нашого міста та сприяла його розвитку, читайте у наступних випусках «Металургу».

Матеріал створений за підтримки Криворізького історико-краєзнавчого музею.