Хочете побачити, як виробляють сталь?
А ще здійснити мандрівку з минулого підприємства до його сьогодення? Дізнатися про промислові цікавинки, діяльність видатних фахівців, неординарних особистостей впродовж дев’яносторічної історії комбінату, потримати в руках деякі експонати та навіть попрацювати з ними? Тоді вирушайте до музею історії нашого підприємства – там тривають екскурсії для родин співробітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств. Також на екскурсію можуть записатися мешканці міста, регіону і взагалі усі охочі.
Історія на 770 квадратних метрах
Саме таку площу займає наш музей, а експонатів він має аж понад 5 тисяч! Цього року музей також відзначатиме свою річницю – 40 років з моменту відкриття, адже він був заснований на честь півсторічного ювілею комбінату.
«У 2024 році ми розпочали серію екскурсій до нашого музею і присвятили її цим двом важливим датам- 90-річчю підприємства та 40-річчю музею, – розповідає фахівець музею Микола Чухрай. – Ми прагнемо якомога більше розповісти людям про підприємство, зацікавити його історією, сучасністю, колективом. А також привернути увагу молоді (і не тільки) до комбінату. Можливо, хтось захоче приєднатися до великої родини «АрселорМіттал Кривий Ріг». До нас приходять багато школярів, студентів, яких цікавить життя підприємства. У багатьох тут працюють батьки, родичі, знайомі, хтось сам проходить тут практику. А дехто взагалі вперше може детально познайомитись з гірничою справою, металургійним виробництвом та приглядається до робітничих професій».
Експозиція музею історії підприємства розташована у трьох залах.
У першому представлена історія виникнення нашого комбінату на базі Криворізького залізорудного басейну. Тут вам розкажуть про будівництво заводу, його перші кроки, воєнні роки, відродження та нове становлення виробництва.
Другий зал присвячений пріоритетам компанії «АрселорМіттал», сучасному життю підприємства, соціальній сфері, нашім видатним працівникам.
Третій зал – виробничий, тут розповідають про усі технологічні процеси – від видобутку руди до виробництва готової продукції. А ще тут можна побачити зразки сировини та види прокату. Родзинкою є макет підприємства, завдяки якому можна оцінити, наскільки комбінат складний та величезний.
Також у музеї вам покажуть відеофільми на виробничу тематику, дадуть можливість власноруч спробувати як працюють деякі механізми-експонати.
«Саме експонати, які можна взяти до рук та спробувати, як вони працюють, і привертають найбільшу увагу відвідувачів, – продовжує Микола Чухрай. – Це і комутатор, з якого, до речі, і зараз можна зателефонувати. На почтових вагах відвідувачі полюбляють важити свої телефони. Дуже популярним є етнографічний куточок, де зібрані повсякденні речі людей початку 19 століття: глиняний посуд, дерев’яні відра, коромисла, чавунні праски, рубелі-качалки, прядки, вишитий одяг тощо. Усі речи можна взяти до рук та оцінити, наскільки вони важкі, зручні. Популярними є й «полярні» експонати, які надав музею Микола Маковій, колишній машиніст тепловозу ЗЦ-2, а зараз заслужений полярник України, почесний громадянин Кривого Рогу та Києва».
Сергій Карасюк, пенсіонер:
«За фахом я педагог-історик, 20 років керував Володимирівською школою у Софіївському районі, вчителював. Хоча зараз на пенсії, але постійно знаходжусь у вирі життя, біля дітей. Мені цікава історія, особливо рідного краю. А родзинкою нашого краю, звісно, є металургійний завод, сьогодні це «АрселорМіттал Кривий Ріг». Я вирушив до музею, щоб більше дізнатися про нього, і залишився приємно враженим. Мені було цікаво все, починаючи від кінного плуга, який є в експозиції, до сучасних технологій, які використовуються на виробництві, зразки продукції, макету підприємства, який дає уявлення про масштаби комбінату. Цікаво було подивитись виставку полярника Миколи Маковія. Не в усіх навіть біологічних музеях є такий експонат, як пінгвін. Дуже хочеться, щоб усе це побачили наші діти з Софіївщини. Сподіваюся, ми приїдемо сюди на екскурсію. Це буде корисно у плані профорієнтації, щоб діти знали – будувати своє майбутнє, свою кар’єру можна тут, вдома, а не шукати кращої долі десь за кордоном».