Проєкт Виробництва світового класу WCM, спрямований на досягнення нульового травматизму, дозволив суттєво зменшити кількість небезпечних операцій з вимірювання рідкої сталі в проміжному ковші у відділенні безперервного розливання сталі (ВБРС) конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Перед розливанням на машині безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) сталь доводять до необхідних технологічних вимог у стальковші на установці позапічної обробки сталі. Далі стальківш передають на МБЛЗ, де рідка сталь потрапляє зі стальковша у проміжний ківш, з якого сталь розливають шістьма струменями. Розливальникам необхідно знати температуру сталі у промковші, щоб правильно розраховувати режим розливання і корегувати його за необхідності. Раніше замір температури виконувався виключно вручну. Розливальник сталі занурював засіб для вимірювання під назвою «термопара», у рідку сталь, як рибалка занурює гачок з наживкою в річку чи озеро, і оператор МБЛЗ та старший розливальник таким чином отримували необхідні для ведення процесу розливання температурні параметри.

«Заміри проводилися 4-5 разів протягом розливання кожної плавки. Це технологічна необхідність, –  пояснює старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Тобто 4-5 разів протягом 50 хвилин людина наражалася на кілька небезпек одночасно. Уявіть, спочатку розливальник підіймається сходами на майданчик, який знаходиться на небезпечній висоті. Потім з цього майданчика він заміряє температуру. У безпосередній близькості до ковша зі сталлю з температурою 1550 градусів за Цельсієм. Для стороннього глядача – це ефектне видовище: сяйво від металу, вилітають вогняні бризки! Але самому вимірювачу непереливки. Звичайно, він екіпірований, має всі необхідні засоби індивідуально захисту. Але загроза не зникає повністю, та й комфортними такі умови праці не назвеш. Роками це вважалося виробничою необхідністю. Але наша команда з впровадження проєкту вирішила зламати стереотипи».

А що, якщо вимірювати температуру не вручну, а застосувати автоматику? Ця ідея була підтримана начальником конвертерного цеху Дмитром Васильєвим, керівником департаменту з виробництва чавуну та сталі Дмитром Тереховим, а керівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» ухвалили рішення про виділення чималих коштів. Повномасштабна війна, котрий рік підприємство працює в мінус, але життя й здоров’я працівників – це пріоритет. Одним з керівників реалізації проєкту призначили саме Владислава Тюріна.

«Зараз температуру сталі у більшості ковшів вимірює спеціальна система без участі розливальника із зондом та термопарою, –  пояснює Владислав Тюрін. – А дані через WI-FI отримує оператор, що керує процесом та старший розливальник. Тобто розливальникам більше не треба часто опинятися у зоні шалених температур та пекельних бризок сталі. На жаль, повністю виключити ручні вимірювання ми поки що не можемо. Інколи доводиться виконувати контрольні заміри, щоб перевіряти коректність роботи автоматизованої системи. Але таких операцій, а значить, і загроз стало менше в рази. Можливо, ми знайдемо спосіб позбутися і цих загроз. Шукаємо».

Фахівці з безперервного розливання сталі проінформували, що крім основного здобутку – мінімізації частоти проведення однієї з найнебезпечніших виробничих операцій, проєкт мав позитивний вплив і на саме виробництво. Зараз оператор отримує дані про температуру не 4-5 разів на плавку, а в онлайн-режимі, що дозволяє йому швидко корегувати процес. А це позитивно впливає на собівартість та якість сталевих заготовок. А ще новий спосіб заміру температури сприяє меншому зношуванню вогнетривких матеріалів промковшів, адже занурення термопари викликає бурління сталі усередині ковша і, відповідно, швидше псування вогнетривкого шару.

«Так, це один з проєктів, який має комплексний ефект, –  підсумував інженер WCM Олександр Шнітков. – Основний наш здобуток – працювати людям стало набагато безпечніше, покращилися умови праці та ергономіка. А зростання ефективності виробництва стало приємним бонусом. Наразі проєкт реалізовано приблизно на 80 відсотків. Триває оснащення автоматизованими системами заміру ще кількох ковшів. Робота із досягнення нульового травматизму не припиняється».