Інтерв’ю з Жанбеком Єсмахановим

З нагоди Всесвітнього дня охорони праці з нами поспілкувався Жанбек Єсмаханов, директор з охорони праці, промислової безпеки та екології «АрселорМіттал Кривий Ріг». Пропонуємо скорочену версію інтерв’ю, а повну – запрошуємо подивитися на каналі YouTube чи прослухати у подкасті «Металург».

Зі свого тимчасового офісу в Теміртау очільник охорони праці на нашому підприємстві розпочав розмову із найважливішого. 

Жанбек Єсмаханов: Перш ніж ми приступимо до сьогоднішньої теми, я хотів би висловити слова підтримки всьому нашому колективу і доблесному народу України, який зараз мужньо виборює своє право на незалежність і свободу і являє собою приклад для всього людства: приклад справжнього патріотизму, мужності та любові до своєї Батьківщини. Ми підтримуємо вас, і все патріотичне людство вірить у скору перемогу України і в те, що ворога буде подолано, і звершиться справедливий суд, який призведе до того, що винних у розв’язанні цієї війни буде покарано. Ми з вами. Слава Україні!

Металург: Минулий рік був дуже важким для всієї групи ArcelorMittal у сфері охорони праці. Що змінилося цього року, принаймні, до того, як війна порушила наші плани?

Ж. Є.: Початок року ми присвятили ретельному плануванню нашої програми на поточний рік. Ми надали керівництву підприємства і корпорації комплексний план з охорони праці, промислової безпеки та охорони здоров’я, цей план було погоджено, і ми навіть розпочали його реалізацію. Відповідно до цього плану, ми робили акцент на двох напрямах: контроль ризиків на робочих місцях і просування культури безпечної поведінки. Мета цього плану – закласти фундамент для подальшого розвитку культури безпеки. Через розв’язання війни, ми буди вимушені призупинити реалізацію цього плану, і зараз адаптуємо його до тих умов, які склалися. У поточній діяльності ми вже переорієнтувалися на нові виклики і ризики. Проте, незважаючи на всі складнощі та виклики, питання безпеки, питання збереження життя і здоров’я наших працівників, був і залишається найбільш пріоритетним. Це – головна цінність для нас, для нашого підприємства і нашого керівництва.

Металург: Раніше ви говорили, що сам підхід до охорони праці змінюється від каральних методів до превентивних методів. Чи продовжується ця переорієнтація, незважаючи на війну та її наслідки?

Ж. Є.: Безумовно, це, мабуть, єдино можливий підхід до зміни культури безпеки. Це не лише моя думка: це показує і світова практика. Усі найуспішніші великі підприємства орієнтуються, насамперед, на профілактику інцидентів і запобігання порушень правил охорони праці, ці програми спрямовані на трансформацію культури, самого ставлення до питань безпеки. Якщо вже використовувати цей термін – покарання, каральні методи, хоч я й не люблю цих слів, – але без настання дисциплінарної відповідальності за грубі, повторювані порушення, на жаль, не може обійтися жодна організація. Безпека, насамперед, починається з особистої відповідальності та дисципліни. Виробнича дисципліна – це наріжний камінь успіху виробництва і досягнення мети. Кожен із нас повинен розуміти, що він несе особисту відповідальність за свої рішення, свої дії та за навколишніх колег.

Металург: Раніше в цехах до інженерів з охорони праці ставилися, як до поліцейських, які ловлять на порушеннях. А ким насправді повинен бути інженер охорони праці для людини в цеху?

Ж. Є.: Так, ми повинні визнати той факт, що склалося таке ставлення і такий хибний підхід до охорони праці, коли службу ОП виробничники сприймають як контролюючий орган. Ми не унікальні в цій проблемі. Це доволі поширена на пострадянському просторі проблема, коли самі працівники служби помилково реалізують свою діяльність саме в такому ключі: більше контролю, ніж надання допомоги. Це – головна відмінність у нашому новому підході. Не применшуючи, в жодному разі, функції контролю, ми насамперед орієнтуємося на те, щоби надавати підтримку виробничим департаментам і працівникам, задіяним у технологічні та виробничі процеси. Треба розуміти, що ми є обслуговуючою функцією для виробництва, і повинні насамперед бути корисними для виробничників у питаннях безпеки. Адже співробітники нашої служби є експертами і носіями знань у питаннях охорони праці, безпеки на виробництві, охорони здоров’я… І ми повинні ділитися нашою експертизою, допомагати запобігати порушенням та інцидентам, навчати і бути наставниками, проводити оцінку ризиків на робочих місцях і підказувати, як ці ризики треба виявляти і усувати.

Металург: Чи є сенс займатися культурою безпеки, коли війна і стоїть питання, як вижити?

Ж.Є: Я думаю, навіть навпаки, в умовах війни, як ніколи, постає питання захисту здоров’я і життя людей. Це – найбільша цінність у нашому житті. Ми можемо відремонтувати об’єкт і замінити обладнання, але ми не можемо повернути людині життя, утрачене здоров’я. Війна – це час крайнощів, коли стираються всі напівтони і відтінки, коли загострюються почуття та емоції. На жаль, це природа людини, коли емоції можуть негативно впливати на людей. Під впливом сильних емоцій можуть приймати хибні рішення, не зовсім правильно ставитися до питань безпеки. Є такий постулат, на жаль, що роки війни, у важку годину, коли люди переживають великий стрес, якісь речі повинні відійти на задній план. Я не погоджуюся з цим. Наголошу: найголовніше, що у нас є – це життя, здоров’я і безпека наших людей. Навіть військовослужбовці, які зараз б’ються на полях війни, зобов’язані насамперед потурбуватися про власну безпеку, для чого вони й використовують засоби захисту: каски, бронежилети. Тому я вважаю, що в час війни питання безпеки, як ніколи, актуальне.

Металург:  Коли людина в небезпечній ситуації та у стресі, їй важко згадувати складні поради та інструкції. Які три основні речі треба пам’ятати насамперед, коли виникає небезпека?

Ж.Є.:  Перший головний ворог у стресовій ситуації – це паніка. У психології є такий вид поведінки як «бий чи втікай»: коли ми піддаємося стресу, у нашій природі закладено вдарити і втекти, або просто втекти. Тому перше – це не панікувати, не бити і не втікати, образно кажучи. Тобто взяти себе в руки і спробувати заспокоїтись. Про це більше розкажуть фахові психологи, але є дихальні вправи – глибокі вдихи і видихи дозволяють наситити кров киснем, позбутися зайвого вуглекислого газу, вирівняти дихання і серцебиття. Треба знизити рівень адреналіну.

Друге – пересвідчитись, що ви пам’ятаєте, що ви повинні робити. В чому полягають правила безпеки. Для цього ми постійно випускаємо якісь пам’ятки, нагадування.

Третє – перше правило того, хто надає допомогу, – це пересвідчитися, що він сам у безпеці, перш ніж намагатися допомогти іншому. У світовій практиці нерідко траплялося, що людина намагається надати допомогу, не пересвідчившись, що сама у безпеці, має всі необхідні засоби, і сама стає постраждалим. Тим самим, ускладнивши ситуацію і роботу професійним рятувальникам.Слухайте чи дивіться повну версію, щоб дізнатися, як змінилася ситуація з охороною праці у час війни, чим викликано те, що деякі працівники зобов’язані залишатися на місцях навіть під час повітряної тривоги, і які пріоритети у служби охорони праці, коли існує загроза воєнного нападу.