Робітниці підприємства шиють для військових сумки розвантажувачі. Таким чином дівчата сьогодні роблять свій внесок в перемогу.

 Рівненько, шов за швом Наталя звичними рухами спрямовує матеріал під голку швейної машинки. Її рівномірний стукіт допомагає заспокоюватися і хоча б якийсь час не думати про події в країні.

– Я залишилася у Кривому Розу і продовжую працювати на підприємстві. На роботу ходжу по змінах, – говорить працівниця енергетичного департаменту Наталя. – Більшість жінок нашого колективу волонтерять. Хтось возить військовим потрібні речі, допомагає з облаштуванням на постах, хтось плете сітки або майструє інші дрібнички для захисників. А я разом із своїми колегами шию сумки-розвантажувачі. Вони надягаються поверх бронежилету і мають багато кишень, щоб рівномірно розподілити вагу боєприпасів або іншого армійського чи технічного спорядження.

Як робити ці сумки, Наталя подивилася в інтернеті. Матеріал і фурнітуру купує, але використовує і те, що є вдома. Звичайно, враховує побажання військових, бо саме їм ці сумки носити.

– Коли строчу цей хенд-мейд, то трохи заспокоююсь, бо від новин сльози течуть, – додає Наталя. – Особливо страшно стає за дітей. Моя донька з онуком виїхали з країни, вони у безпеці, але дуже хочуть додому. Усі ми віримо, що дуже скоро війна закінчиться нашою перемогою. А я буду майструвати вже не військове обладнання, а щось приємне для душі – щоб і око радувало, і гарний настрій створювало.