Юрій Радкевич працював сталеваром у фасонночавуноливарному цеху «Ливарно-механічного заводу».

Колеги згадують про сталевара зі сльозами на очах, адже втратили не просто досвідченого колегу, а надзвичайно світлу та добру людину. Юрій встиг опанувати декілька професій, в яких показав себе професіоналом. Він працював вогнетривником, плавильником, сталеваром.

«Юрія Радкевича я знаю давно, – розповідає старший майстер ФЧЛЦ Володимир Козеренко. – Це «універсальний солдат», якому до снаги впоратися з найскладнішими завданнями. Він працював сталеваром електропечі. Гаряча робота. Але Юрій завжди був там, де гаряче. Тому і на фронт пішов сам, на захист країни став майже з перших днів повномасштабного вторгнення. Він завжди був міцним, надійним, мужнім. Його дуже цінували в бригаді, в цеху. Юрій і в роботі, і в повсякденному житті був рішучим та активним. Брав участь у заводських спартакіадах. Він і в цеху підтримував усіх. Не можна знайти слів, щоб передати наше горе втрати!»

Серце водія механізованої роти механізованого батальйону Юрія Радкевича зупинилося 9 червня 2024 року біля Камплиці Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, колегам та побратимам Героя!