Останнім місцем бою героя стало місто Бахмут. Саме тут 20 травня обірвалося життя захисника.

У мирному житті Олексій обрав «гарячу» професію – працював підручним сталевара конвертера. Щоб впоратися з розпеченим металом, треба мати міцний характер, силу та витримку. Колеги говорять, що всі ці риси характеру були притаманні Олексію Боярінову.

«Його в колективі поважали, любили за спокійну вдачу та щирість, – говорить начальник дільниці конвертерів конвертерного цеху Володимир Сінченко. – Він на сто відсотків віддавався роботі, ніколи не скаржився на складнощі, був відповідальним та цілеспрямованим. З ним було надійно. Він не служив у армії, але зробив свій вибір -– приєднався до лав ЗСУ. Ми втратили людину з великої літери. Сумуємо, бо, на жаль, Олексій вже ніколи не увійде до цеху. Але в цеху ніколи не забудуть про нього».

Родина захисника втратила гарного сина, сестра – брата.

Вічна шана та пам’ять герою!