На коксохімічному виробництві замінили важливу складову технологічного ланцюга очищення коксового газу від аміаку – випарник.

А ви знали, що продукцією коксохімічного виробництва є не лише кокс, коксовий газ, а й мінеральні добрива для сільського господарства? Процес очищення коксового газу від аміаку, який потім перетворюють на мінеральне добриво, відбувається за допомогою спеціальних хімічних апаратів. Вони поєднані в технологічні ланцюги «абсорбер-випарник-центрифуга».

У сульфатному відділенні цеху вловлювання КХВ встановлені чотири такі лінії. До недавнього часу абсорбери, введені в експлуатацію в 1984-1985 роках, мали певну «історію хвороб» та локально ремонтувалися, один з апаратів повністю оновили декількома роками раніше. А нещодавно коксохіміки взялися за ще одну технологічну лінію та замінили у ній випарник. Випарник – це наче велика каструля, в якій відбувається випарювання зайвої вологи. Як пояснив начальник цеху вловлювання КХВ Роман Каренов, процес схожий на процес приготування харчової солі з морської води, коли вода під дією сонця випарюється, а залишається лише чиста сіль.

У процесі безперервного очищення коксового газу коксохіміки отримують надлишковий розчин амонію сульфату. Далі він подається на випарники, де вже одержують концентровану суспензію, станом схожу на пульпу. І вже ця пульпа потрапляє на центрифугу, де відбираються кристали солі амонію (це і є ті самі  універсальні мінеральні добрива для живлення сільгоспкультур). До речі, колись, в середньому, на КХВ підприємства виробляли до 2,5 тисяч тонн амонію сульфату на місяць.

«Втім найважливіша роль наших хімічних апаратів – це все-таки очищення коксового газу, який надходить від коксових батарей, – розповідає Роман Каренов. – В процесі очищення з газу витягуються компоненти, які завдають шкоди не лише промисловому обладнанню, а й навколишньому середовищу. Очищений коксовий газ ми передаємо на коксові батареї для їхнього обігріву та на металургійне виробництво для котелень та печей прокатних цехів».