Сучасний видобуток руди з кар’єрів та шахт Кривого Рогу, її транспортування – не можливий без механізації, залученні важкої техніки: бурових установок, величезних екскаваторів, потужних самоскидів, залізничного транспорту тощо. А наприкінці ХІХ-го сторіччя все було інакше. Як саме? Про це у рубриці «Наша історія» циклу матеріалів, присвячених 145-й річниці з початку промислового видобутку руди на Криворіжжі.

В умовах «залізної лихоманки» наприкінці 1880-х років вартість землі на Криворіжжі зросла у 30 разів. Між акціонерними товариствами, власниками іноземних компаній та поміщиками йшла запекла боротьба за найбільш рудні місця.

Водночас при розробках покладів залізної руди власники рудників практично не використовували технічного обладнання. Процес видобутку руди був примітивним та надзвичайно важким для робітників. Він проводився за допомогою плугів та кінської тяги. Скельні породи та руда подрібнювались ручним буром, а свердловини підривалися порохом. Транспортування руди на поверхню здійснювали місцеві селяни на грабарках, ношах або тачках.

Механізація та металургійний завод

У 1887 році на Саксаганському руднику вперше у Кривбасі було встановлено паровий підіймач. Згодом, один за одним були механізовані й інші рудники. Там були налагоджені процеси буріння, навантаження, підйому, транспортування.

А на руднику «Білокрисівський» компанія ДЖ. Юза для доставки руди побудувала кінно-залізничну дорогу довжиною близько 9, 5 км з роз’їздами. 

Варто зазначити, що у перші п’ять років розробки корисних копалин не перевищували трьох сажнів у глибину. Виходи руди були на 8 сажнів вище рівня річки Саксагань. Це означало, що потреби відкачувати воду не було, а значить, й відповідна техніка не була потрібна.

На початку 1889 року «Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд» оголосило про свої плани щодо початку будівництва поблизу села Гданцівка першої доменної печі власного чавуноливарного заводу. Будівництво розпочалося 19 червні 1890 року. Головним підрядником будівництва був інженер Ф. Басс, який до цього будував  Кам’янський металургійний завод. Таким чином саме тоді на Криворіжжі було започатковано нову галузь – металургійну. У березні 1892 року Гданцівський завод почав діяти і вже до кінця року виплавив 395 845 пудів чавуну.

Цього ж року на 9 рудниках Кривбасу 2 171 робітником було видобуто 483 924 тонн руди.

У руди – великі перспективи

Процес видобутку та переробки корисних копалень Криворіжжя стрімко розвивався. Та в кожній історії є своє «Але». Ложку дьогтю тоді додали чутки, що криворізька руда виснажується. За спростування цього міфу взявся відомий геолог Мартин Шимановський. Він здійснив огляд історії відкриття руд, внеску Олександра Поля в їхнє дослідження та розробку, і на прикладі роботи акціонерних товариств показав великі перспективи запасів руд.

У 1893 році до вже існуючих рудників додалися такі, як «Інгулець Е», «Терапаківський», «Червоний». А в 1895-1898 роках «Акціонерним товариством Криворізьких залізних руд» на руднику «Руднєв» було здійснено перший видобуток руди підземним способом. Глибина шахти складала 19 сажнів (40 метрів). З того часу й інші рудники поступово почали переходити на підземний спосіб розробки рудних покладів.

Вже у 1894 році на 13 рудниках Кривбасу руда добудовувалася не лише за допомогою лопат та грабарок, а й механізації. Наприклад, на руднику «Саксаганський» працювала парова машина у 50 кінських сил та насос у 20 кінських сил. Потужні на той час парові машини діяли також на рудниках «Дубова Балка», «Інгулець» тощо. Підіймали руду і барабанами, які тягнули коні.  

Завдяки механізації видобуток руди збільшився вдвічі. А на Гданцівському заводі  було виплавлено 24 477 тонн чавуну.

Наприкінці ХІХ століття обсяг криворізької руди складав 42,8% загального видобутку країни. А в 1897 році за видобутком руди Кривбас вийшов на перше місце.

Матеріал створений за підтримки Криворізького історико-краєзнавчого музею.