Виконуючи бойове завдання на Покровському напрямку, шостого лютого 2025 року загинув наш колега – помічник машиніста тепловоза ЗЦ-2 Владислав Жаріков, а, за військовим званням молодший сержант.

Життя захисника Владислава Жарікова обірвалося під час штурму окупантів на околиці селища Удачне Донецької області. Після запеклого бою наш колега вважався зниклим безвісти. Лише 23 серпня 2025 року за результатами молекулярно-генетичної експертизи стало відомо, що Владислав Жаріков, на жаль, загинув від куль ворога.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав працював помічником машиніста у залізничному цеху № 2.

«До нашого цеху Владислав прийшов у 2017 році, і перші місяці він, як стажер, був у моїй бригаді, – розповідає Ян Глушняк, машиніст тепловоза ЗЦ № 2. – Його батько працює у нас машиністом тепловоза, але Влад хотів самостійності, «я сам буду опановувати професію», повторював він, і наполегливо вчився. Тоді ми разом працювали у гірничому департаменті, вивозили породу, концентрат, агломерат. Владислав одразу показав себе, як цілеспрямована людина, яка хоче стати професіоналом та досягти успіхів у своїй справі. Він був дуже уважним, ставив багато запитань по роботі. Було одразу зрозуміло, що Влад прагне розвитку. Якби не війна, я впевнений, він став би машиністом тепловоза та продовжував рухатися вперед у професії.  За характером Влад був веселий, людяний, завжди готовий допомогти. Та й в особистому житті у нього було все гаразд. Але війна змінила його долю. Захищати Україну Влад пішов з перших днів повномасштабного вторгнення росіян. Дуже важко та гірко усвідомлювати, що Владислава Жарікова більше немає з нами. Йому назавжди залишиться 28 років».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника.

Світла пам’ять Герою!