Олександр Максимович працював прохідником в шахтоуправлінні гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». В біографії героя-захисника – участь в АТО у 2016 році та понад 20 років шахтарського стажу.

Він завжди був попереду, де складно, працював там, де важко, і при цьому залишався доброю, чуйною та відкритою людиною, згадують про нього колеги.

«Прохідницькі підземні роботи – це надзвичайно важка праця. Тут треба мати не лише фізичну витривалість, а й характер, – розповідає начальник прохідницької дільниці ШУ ГД Андрій Клімов. – І Олександр був саме таким. Міцний духом, майстер шахтарської справи із золотими руками та світлою головою. Прохідник був настільки щирою та світлою людиною, що без посмішки, без гарного настрою його й не згадаєш. І при цьому це була надзвичайно скромна людина. Про його бойові численні нагороди ми дізналися, на жаль, вже коли він повернувся додому на щиті. Це тяжка й непоправна втрата не лише для родини Олександра, а й для його колег та побратимів».

Олександр Максимович не став чекати на повістку, а добровільно приєднався до лав захисників 24 лютого 2022 року. Спочатку це було ТРО. У березні 2023 року захисник перейшов до окремого штурмового батальйону «Арей» кулеметником штурмового відділення  взводу штурмової роти. 

Олександр Максимович загинув 29 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Тихе Харківської області, він отримав поранення не сумісне з життям. Справу батька продовжує старший син Олександр, який теж служить у лавах ЗСУ.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого героя.