Прокатному стану ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» виповнилося 60 років.

Для людини 60 років – це вже час йти на заслужений відпочинок. А для нашого ДС 250-4 все тільки починається. 25 років віддав четвертому дрібносортному стану заступник начальника СПЦ-2 з технології Павло Житникович. Юнаком він прийшов на стан ще у 2001 році, працював вальцювальником, потім майстром, старшим майстром-технологом. Протягом кількох років він керував станом, і лише минулого року перейшов у заступники начальника цеху з технології. Тож він знає про стан все… Ну майже все.

«У далекому вже 1966 році ДС 250-4 видав свою першу продукцію. Він катав двома лініями. Зі стану виходила арматура у прутках діаметром від 12 до 18 мм та круглий (гладкий) прокат у бунтах – (мотках – авт.) діаметром до 20 мм, – почав розповідь Павло Житникович. – Це був потужний стан з двома нагрівальними печами. ДС 250-4 постійно вдосконалювався, змінювався залежно від того, яка продукція була потрібною. З середини сімдесятих років бунтову лінію замінили на ще одну лінію для виробництва арматури в прутках. А у середині 90-х працівники стану опанували прокатку слітингом, це коли заготовка під час прокатки ділиться навпіл у довжину, і кожна частина катається окремо. Це дозволило нагрівати заготовки однією піччю, що було економічно вигідніше і надійніше, бо прокатники мали піч у резерві».

Павло прийшов на стан у цікаві часи. Використання стану на початку нового тисячоліття було менш рентабельним, ніж інших станів, бо заготовки грілися за допомогою природного газу, який дорожчав шаленими темпами, а колеги використовували природно-коксо-доменну суміш, яка була суттєво дешевшою. Тож піч реконструювали, також перевівши на суміш. А ще щоб залишатися рентабельними, треба було розширювати сортамент.

«Протягом довгого часу стан катав арматуру всього за двома стандартами, державними, та й діапазон був невеликим. В основному катали арматуру 12 мм. Вона була ходовою, але треба було розширювати можливості, – продовжив Павло Житникович. – Тривала наполеглива робота. Опанували арматуру класу А800 і А1000, що мала підвищену міцність. Освоїли нові стандарти, серед яких – зарубіжні: британський, німецький та інші. Навчилися катати арматуру діаметром до 42 мм. Як жартують прокатники, ми «обросли жиром». Цьому розвитку сприяли цехові виробничі традиції. Одна з них – досвідчені фахівці не скупилися на досвід та знання. Вони передавали це все новачкам. Так було, коли я прийшов, так є і зараз. Я з вдячністю згадую своїх вчителів-прокатників Юрія Голтуренка, Сергія Тараненка, Олега Гречина, мого головного вчителя та батька Олександра Житниковича, начальника зміни дротового стану ДС 250-3 та інших, завдяки яким я став прокатником».

Свою другу молодість стан отримав у 2017-2019 роках. Саме тоді відбулася його кардинальна реконструкція. На стані знову з’явилася бунтова лінія, але вже зовсім інша.

«Так, саме лінія шпулерного намотування, що виробляє арматуру в мотках, є нашою новою візитівкою. Арматура в шпулерних мотках, яку ми лагідно називаємо «шпулею», наразі надзвичайно популярна на ринках. Вона є дуже раціональною для будівельників по всьому світу, бо практично не дає відходів при використанні та має інші переваги. Ця лінія побудована з нуля. Також маємо нову нагрівальну піч, яка здатна нагрівати заготовки квадрата 150 мм, які виробляють наші машини безперервного лиття заготовок. Піч має вдвічі більшу продуктивність, ніж її попередниці, вона може гріти 200 тонн заготовок одночасно і має 6 зон нагріву, що підвищує якість нагрівання».

Також на стані було встановлено нову групу прокатних клітей – передчорнову. Нагрівальна піч та шпулерна лінія автоматизовані практично повністю. Новий рівень автоматизації отримала й лінія з виробництва арматури в прутках. А згодом почалося повномасштабне вторгнення. У грудні 2022 року в наслідок ракетного удару надовго вийшов з ладу стан ДС 250-5, і четвертий стан отримав завдання від керівництва прокатного департаменту на чолі з Олександром Ткаленком  терміново розширювати свій сортамент.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» не міг підвести клієнтів, які замовили продукцію ДС 250-5, та й ринки збуту не можна було втрачати, – продовжив Павло Житникович. – Наш колектив підсилився колегами з п’ятого стану, і ми взялися до роботи. Освоювати виробництво нових видів прокату необхідно було дуже швидко і з мінімальними витратами. Колективи двох станів дуже швидко об’єднались в одну команду зі спільною метою. Були застосовані не лише знання й досвід, а ще й винахідливість, креативні, нестандартні рішення, такі як заміна редуктора для прокатки арматури 36 мм, або використання кантуючих труб замість чергування вертикальних і горизонтальних клітей. Було застосовано нові схеми прокатки, що дозволило катати одночасно доволі різні за діаметром види продукції на різних лініях. Освоїли випуск гладких профілів, які є досить вибагливими у порівнянні з арматурою, навчилися катати гвинтову арматуру, яка використовується для шахтних кріплень, та ще багато іншого».

Павло Житникович зазначив, що саме завдяки професіоналізму та самовідданості працівників та налагодженій командній роботі стан зробив потужний стрибок у ці надскладні часи, коли бракує електроенергії, дошкуляють блекаути, багато фахівців цеху, серед яких і начальник СПЦ-2 Сергій Комлєв, захищають Україну.

«Новий начальник цеху Павло Веселков, який сам кілька років працював на ДС 250-4, керував ним, достойно підмінив нашого захисника. Успіхи стану у надскладний період досягаються завдяки поєднанню вмілого керування та фаху всіх працівників – від старшого майстра основної виробничої дільниці Олександра Коломойця, що прийшов на моє місце, від керівників технологів та ремонтників Максима Кривошеєва, Юрія Терещенка, Андрія Переверзєва, до Михайла Романішина, інших майстрів та робітників. Висококласно працюють Костянтин Мартинов, Денис Гайдамака та інші вальцювальники. Роботою проводкової майстерні вміло керує бригадир Сергій В’юннік, на прибиранні металу сумлінно трудяться бригадир Василь Поздняков, Іван Романішин, Віталій Галета та їхні колеги. Я вдячний операторам постів керування: Дмитру Микоцю, Володимиру Крайнову, Володимиру Поцапуну, Еллі Ткач та багатьом іншим. Скоріше б закінчилася ця страшна війна, і колеги повернулися в цех. Всім працівникам стану я бажаю міцного здоров’я, фінансового благополуччя, не засмучуватися, дивитися позитивно у майбутнє. Я вважаю, що ДС 250-4 – наш найперспективніший стан. Є цікаві плани. Не буду поки їх розкривати, незабаром дізнаєтеся».

Сергій Григорчук, нагрівальник металу: «Нагрівання заготовок – це те, з чого починається процес прокатки. І ми робимо все, щоб нагріти їх якісно, рівномірно, за технологією. Це непросто. Досвід допомагає. Я в цеху з 2002 року. Маю цікаву роботу. Коли вдається добре виконати складне завдання, то отримуєш неабияке задоволення».

Денис Гайдамака, вальцювальник стану гарячої прокатки: «Я – з династії прокатників. Мій батько – прокатник, брат Андрій також, тож відчуваю відповідальність. Робота, я вам скажу, не нудна. Кожної зміни щось новеньке. Не шкодую, що пішов батьковим шляхом. Відчуваю себе там, де й маю бути».

Олександр Коломоєць, старший майстер стану ДС 250-4: «Я не надто давно на цьому стані, перейшов з ДС 250-5. Зараз дуже багато складнощів. От хвилину тому стан зупинився, бо був перебій з електроенергією. Викликів багато, але разом ми їх долаємо. Я вдячний своїм хлопцям і дівчатам, які не тікають, не виїжджають за кордон, а працюють. Приходить молодь. Моє завдання, завдання заступників, майстрів – зрозуміти людей, налаштувати на роботу, знайти потрібні слова, компроміси. Перед усім – люди. Без них стан не працюватиме».