Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.

Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.

«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. – Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».

Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.

«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».

Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».

І  дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».