Життя захисника обірвалося 3 серпня 2024 року у селі Яблунівка Краматорського району Донецької області.

У мирному житті Олександр Волох працював пропарювальником залізничних цистерн у цеху вловлювання коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг». Олександр виконував фізично важку роботу – видаляв із цистерн затверділі залишки смоли. І хоча працювати доводилося за складних умов – у газонебезпечних місцях та замкнутому просторі, Олександр Волох знав, що його робота потрібна, вона є важливою складовою виробництва всього підприємства, тому завжди викладався по-максимуму.

«Олександр Волох вже був досвідченим фахівцем, адже вже давно працював у цеху. Якісно виконувати свою роботу Олександру допомагала відповідальність – ця риса була особливо притаманна йому, – згадує Сергій Солонько, заступник начальника цеху з технології цеху вловлювання коксохімічного виробництва. – Спокійний, і водночас веселий, Олександр вмів підняти настрій влучним жартом. Він завжди був готовий підставити плече своїм колегам, якщо потрібна була його допомога. А ще ми пам’ятаємо Олександра, як талановитого спортсмена-футболіста. Він дуже любив футбол і брав участь у багатьох турнірах, в тому числі і спартакіадах підприємства. Важко втрачати таких товаришів. Світла пам’ять нашому колезі та захисникові».

 Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Волоха.

Вічна пам’ять Герою!