А ви знаєте, що в охорони праці теж є своя історія, і її корені сягають сивої давнини? Протягом століть люди постійно стикалися з ризиками там, де вони працюють, та завжди шукали способи, як вберегтися від небезпек.

Тисячолітня справа

Тільки уявіть – посеред безмежної пустелі тисячі людей працюють над зведенням єгипетських пірамід. За допомогою мідних та бронзових кирок, примітивних підіймальних пристроїв вони укладають величезні кам’яні блоки. Справа важка, ризикована, тож люди гуртуються, і слідкують за тим, щоб на них раптово не впало каміння, щоб працівникам на висоті не стало зле, а робочий інструмент залишався справним. А ще робітники працюють змінами, щоб мати змогу відпочивати.

Про такі перші заходи з охорони праці у другій книзі «Історії» описував філософ Геродот, який побував на будівництві пірамід близько 450 років до нашої ери. Він писав, що вже тоді люди ретельно дбали про свою безпеку.

У Давньому Римі архітектор Марк Полліон звертав увагу на пожежну безпеку при використанні горючих матеріалів для термальних ван. А ось перший документ про безпеку праці був створений ще за 2 тисячі років до нашої ери у Давньому Вавилоні. Це були клинописні глиняні таблички. У цих «книгах» фіксувалися правила для захисту робітників. Одним з найвідоміших письмових правил став Кодекс Хаммурапі, створений близько 1700 років до нашої ери. З 282 законів 40 стосувалися охорони праці.

Вплив умов праці на здоров’я людини вивчали Гіппократ, Гален, Арістотель. Під час епохи Відродження та Освіти з наукової думки до безпеки на виробництві підходили Парацельс, італійський лікар Бернардино Раммацині та багато інших вчених та дослідників.

Втім, вперше вимоги з охорони праці на законодавчому рівні були прийняті у ХІХ столітті. З появою парових машин, нових інструментів, технологій з’явились і нові ризики для людей. Тому для попередження травматизму почали створюватися нові закони та нормативні акти з охорони праці. А медики активно розробляли методи профілактики та лікування професійних захворювань.

У ХХ столітті відомий психолог Абрахам Маслоу довів, що безпека є однією з базових людських потреб, вона посідає другу сходинку після фізіологічних потреб. Психолог вважав, що безпека дає впевненість у сьогоденні та у майбутньому.

А як було на Криворіжжі?

Наприкінці 1880-х років у нашому місті вже вирувала «рудна лихоманка». На видобуток «чорного золота» до Кривого Рогу з усієї країни з’їжджалося безліч людей. Втім, умови роботи працівників рудників були важкими та не дуже безпечними.

Робочий день працівника починався на світанку, а закінчувався з настанням  сутінків. Влітку роботи припинялися лише при зливних дощах, а взимку – при морозах у мінус 20 градусів і нижче.

Найважче було грабарям, які вивільняли пласти руди від землі та глини за допомогою лопати, кайла та залізного лома. Знятий грунт їм треба було вручну відвозити за межи кар’єру, зазвичай це 150-200 метрів, та складати у відвали. Буріння шурфів для підривних робіт теж здійснювалося вручну. Особливо небезпечним було буріння на стінках кар’єру. Робітники обв’язували себе мотузкою, закріплювали її вгорі та спускалися на спеціальний майданчик. Дуже часто мотузки обривалися і люди падали з висоти. Звичайно, за таких умов травматизм був дуже високий.

Ситуація з охороною праці стала поліпшуватися з початком механізації видобувних процесів. У криворізьких кар’єрах почали працювати невеликі електростанції, діяли парові підіймачі та навіть парові екскаватори.

У квітні 1900 року Херсонський губернатор наказав гірничому інспекторові надіслати свої висновки щодо скорочення робочого дня для гірників, зайнятих у роботах зі шкідливими умовами праці. З липня того року стала обов’язковою участь гірничого інспектора в експертизі нещасних випадків на виробництві. Вони ретельно розслідувалися, створювалися заходи із запобігання, щоб подібне потім не повторювалося. 

Увага почала приділятися й здоров’ю працівників. Наприкінці ХІХ століття на Криворіжжі була лише одна земська лікарня. Пізніше власники кар’єрів та шахт відкрили на своїх підприємства низку лікарень та приймальних покоїв. У 1911 році в них працювали понад 30 лікарів.

У 1911 році у Кривбасі на 39 діючих рудниках було видобуто понад 288, 2 млн пудів руди. У роботі вже застосовувалися 10 паровозів, 78 парових підіймачів, 32 електричних та стільки ж кінних, 194 парових коли та 115 парових підіймачів. Поступово промисловість на Криворіжжі набувала сучасних обертів, а охорона праці ставала все актуальнішою. Попри важкі умови праці, які все ж залишалися реальністю, вивчалися умови роботи працівників, вплив шкідливих факторів на робочих місцях, проводились спеціальні інструктажі тощо. Сфера охорони праці розвивалася маючи за мету –  забезпечення безпечних умов роботи та зменшення ризиків на виробництві. І криворіжці на цьому не зупиняються. Принаймні для нашого підприємства безпечна праця – це пріоритетне питання, адже немає нічого ціннішого за людське життя та здоров’я.

Матеріал створено на основі відкритих джерел та за матеріалами Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Фото з відкритих джерел.