На початку листопада свій 65 день народження відзначив один з найважливіших підрозділів гірничого департаменту – дробильна фабрика.

Основна продукція нашого гірничого департаменту – залізорудний концентрат з вмістом заліза 65,5 та 68 відсотків. Саме він використовується нашими металургами, а також відвантажується клієнтам як в Україні, так і за кордоном. Щоб отримати концентрат з таким високим вмістом заліза, здобуту гірниками руду збагачують. До збагачення її дроблять на дробильній фабриці, отримуючи з брил діаметром 1 м 20 см маленькі двосантиметрові шматочки. Збагачення без дроблення було б неможливим, тому роботу наших дробильників важко переоцінити.

Брили залізної руди тверді. Отримати з величезного шматка необхідні для збагачувальників шматочки завдання непросте. Як пояснив заступник начальника ДФ з технології Євген Разуваєв, такого результату досягають  шляхом кількох стадій дроблення.

«Для того, щоб забезпечити рудозбагачувальні фабрики сировиною, у нашому цеху працюють аж 26 дробарок – крупного, середнього та дрібного дроблення. Найпотужніші з них здатні дробити 3 тисячі тонн на годину, а це близько 30 вагонів з рудою. Процес складається з кількох етапів. А починається все з розвантаження вагонів-думпкарів, які привозять руду з кар’єрів. ЇЇ приймають бункерувальники. Дробильники руду дроблять, а транспортують до дробарок та на склад машиністи конвеєрів. Конвеєрів у нас близько 60, не рахуючи дрібні, довжиною 1-3 м. А от найдовший – 326 м!».

Між стадіями дроблення руду сортують. Для цього використовуються грохоти – великі металеві сита, які коливаються і просівають руду, ніби домашні сита – борошно. Шматки, які пройшли крізь сито, спрямовуються на наступну стадію або на РЗФ, а більші, ніж вимагає технологія, повертаються і дробляться повторно. Такий собі відбір, майже за Дарвіном. Наче все дуже просто, але як запевнив заступник з технології, то лише на словах. А взагалі-то отримати гарний результат дуже складно, а робота на фабриці важка та виснажлива. Особливо зараз, під час повномасштабної війни. Блекаути, перебої з водою, і основне – нестача кваліфікованих робочих рук і мізків.

«Багато хлопців пішли захищати Україну. Фактично ми маємо зараз удвічі менше працівників, ніж на момент повномасштабного вторгнення, – говорить стурбовано Євген Разуваєв. – Багато з тих, хто став до лав захисників, мають стаж 10 і більше років. І це не лише робітники, а й керівники різних рівнів. Тож у ці роки в екстреному порядку доводиться готувати керівників, підвищувати кваліфікацію робітників. Хорошим дробильником чи машиністом конвеєра за два дні не станеш. Люди роблять неймовірне: швидко вчаться та ще й працюють один за кількох. Такі часи. Їх треба перебороти. Ті, хто залишився на фабриці, непереборні оптимісти. Бо опустити руки зараз – це зупинити виробництво. Всі робимо можливе, а інколи й неможливе».

Євген Разуваєв подякував кожному своєму колезі. Від них – дробильників, машиністів конвеєрів, майстрів – багато що залежить. Адже не таємниця, що багато в чому саме виробництво й продаж концентрату допомагають підприємству вижити у ці надскладні часи.

«Вітаю всіх з нашим днем народження, – каже Євген. – Не дуже влучний час для святкування. Але зараз люди особливо потребують позитивних моментів. Хочу подякувати дробильникам Антону Петренку, Олександру Стойчеву, Денисові Мисніку, Олексію Ладичаку, змінному майстру Денису Чубенку, якого ми висунули на «Людину року ГД», начальнику дільниці Сергію Кожем’якіну, майстру з ремонту механоустаткування Олександру Гутніку, електрику дільниці Олександру Кузьменку та багатьом іншим. Вибачте, кого не назвав, я вам також всім дуже вдячний! Ми обов’язково переживемо ці важкі часи і будемо святкувати нашу перемогу!»