Сергій працював бригадиром монтерів колії в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колеги говорять, що він був добрий та відкритий, людиною-позитивом, помічником та захисником навіть за характером.

«Сергій працював монтером колії, а це робота просто неба, у спеку та холод, важка та відповідальна праця, – розповідає начальник дільниці колії УЗТ ГД Рустам Галімбаєв. – Але Сергій ніколи не казав, що важко, що відчуває втому, він завжди підбадьорював інших. Впевнений, що у нього було багато планів, він прагнув розвиватися як професіонал, як активна та спортивна людина. Сергій завжди брав участь у спартакіадах підприємства. Він однаково вправно володів і тенісною ракеткою, і важкими гирями, займався самбо. Міцний тілом, міцний за характером. Він був справжнім патріотом, тому з перших днів війни сам пішов записуватися до тероборони, згодом став до лав ЗСУ».

Кмітливий, наполегливий та відважний він і у лавах захисників швидко завоював авторитет. Тому з простого солдату виріс до молодшого лейтенанта, командира 3 механізованого взводу механізованої роти. Побратими говорять, що Сергій пишався службою і вірив у Перемогу. Захисник з 16 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом з’ясувалося, що свій останній бій він прийняв біля Очеретяного на Донеччині.

У захисника залишилася родина: дружина та двоє дітей. Старший син наразі теж служить у лавах ЗСУ, він пишається своїм батьком та продовжує його справу захисту рідної країни. Ми втрачаємо найкращих, але ніколи не забудемо про Героїв, пам’ять про яких назавжди житиме у наших серцях.

Щиро співчуваємо родині, друзям та побратимам Героя!